Де можна найбільше повно знайти значення якогось слова або відомості про якусь історичну подію? Звичайно, в енциклопедії. Отож, поема И. Котляревского “Энеида” увійшла в історію української літератури як теперішня енциклопедія українознавства.
Автор зобразив у ній типові українські характери, побут, реальні ситуації й колізії, породжені життям тодішнього суспільства. А головне – це той український дух, той бурлескний український гумор, які запрограмовані на вічне життя в пам’яті народної
Стародавніх троянцев і латинянинов
Цікаво, що навіть події з античного життя розвертаються на Україні: згадуються українські села й міста (Полтава, Решетиловка, Опишня та інші). Це ще одне підтвердження того, що українських “троянцев” вітру носили не в Греції, а шляхами України. У добутку ми бачимо не
А добродії із чиновниками здаються не людьми, а людськими п’явками, кровожерами, нещадними у своїх зазіханнях. От їхня мораль:
Ти знаєш – дурень не бере: У нас хоч небагато хто тямущий, Уміє жити по правді сущої Це той, хоч із батька, то здере, А античні боги!
Це теперішня феодально-помещицкая верхівка тодішнього суспільства. Зевс і весь небесний “синкліт” дуже нагадують тодішні “високі сфери” – сенат, “святейший” синод, департаменти, міністерства – з їх пихатим “начальством”. Тут – святенництво, грабіж, вимагання, хабарництво.
Тут – паразитизм, кровожерливі примхи, повна зневага інтересів простих людей. Взяти хоча б “священні війни” – вони викликані нікчемними причинами, обумовлені самодурством “богів-володарів”, а люди терплять неймовірні страждання:
Війна в кривавих ризах тут. За нею рани, смерть, каліцтва Безбожность і бесчеловечье. Хвіст мантії неї несуть
Життя богів проходить у нескінченних банкетах. Можливо, вони їдять щось таке, про яке ми навіть і не чули? Немає.
На столах повно страв… українських. Навіть посуд був національна:
И все із глазурованих мисок И кубками пили сливянку, Мед, пиво, брагу…, Горілку просту й калганку.
На всіх банкетах вино й горілка ллються просто рікою. Зустрічаємо ми й гри, розваги, народні гуляння, які ще раз підтверджують, що події, описані Котляревским, відбуваються на Україні, а самі “троянци” – самі звичайні українці. Якщо взяти одяг, взуття, народні інструменти, танці, образотворче мистецтво, то знову й знову переконуєшся, що добуток Котляревского ближче до української енциклопедії, чим до твору Вергілія.
Добуток “Энеида” И. Котляревского повертає нас до української дійсності XVIII сторіччя, зачаровує неповторним українським колоритом. Письменник невичерпний у мальовничих фарбах, широко застосовує українську народну мову. Тому викинути хоч один рядок – це викинути целую сторінку з енциклопедії українознавства, адже сам Котляревский у цій поемі, піднімаючи кращі національні традиції, затверджені історичним досвідом народу, призиває самовіддано любити Вітчизну, перейнятися життєдайним почуттям служіння їй
(1 votes, average: 5.00 out of 5)