“Энеида” И. П. Котляревского енциклопедія українознавства

И хоча першоджерелом поеми був Твір Вергілія, все-таки в її основі – сучасне життя, сучасне письменникові дійсність. Зі сторінок поеми виникають перед нами абстрактні троянци, і українці з їхнім національним характером і побутом. Широко відтворюючи громадське життя на Україні в другій половині XVIII – на початку XIX сторіччя, письменник змалював реальну картину перехідного періоду від старої гетьманщини до нових форм життя, коли підсилювалося соціальне гноблення й царат намагався перетворити Україну в провінційну губернію Росії. Козаки

перетворювалися в селян “панських і казенних”, у містах зростав новий бюрократичний шар

“Энеиду” Котляревского справедливо називають енциклопедією українського побуту. Письменник, відійшовши від античних традицій, показав українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські імена на українські. От один з епізодів: Еней у пеклі зустрів:

Панька, Терешка, Шелидюна, Леська, Олешка й Сизона, Пархома, Иська й Феська, Стецько, Ониська, Панаса, Свирида, Лазаря, Тараса…

Жодного, як бачимо, античного імені. Так само в українському стилі написані портрети діючих осіб:

Сестру

Дидона мала Ганну, По-справжньому дівку хоч куди, Жваву, ошатну й гарну Приходила й ця сюди У червоній спідничці баєвій, У запасшце гарної фанелевой, У чобітках, у намисті й у ковтах…

Небагато менше місце приділене інтер’єру. І все-таки автор подає типові описи будинків козацької старшини й панів. Особливо докладно описуються напої і їжа, ігри й танці, пісні й музичні добутки. У репертуарі троянцев пісні запорізьких козаків:

Про Сагайдачного співали, Мабуть співали й про Січ, Як у пикинери набирали…

Широко відтворені у поемі звичаї й обряди українського народу: вечірниця, ворожіння, похорони, поминки й т. п. Своєрідна й географія “Энеиди”. Котляревский змушений був зберігати маршрут подорожі Енея за Вергілієм, але в деталях не раз згадує українські міста й села: Полтаву, Опишню, Решетиловку, Келебереду. Цар Латиней просить Турна відмовитися від руки Лависи й знайти собі панночку в іншім поселенні. І тут він перераховує цілий ряд українських сіл, у яких живуть панночки:

ЧиНебагато у світі панночок? Ну взяв би Муньку або Присю, Шатнувся те в цей, те в той куточок, В Ивашки, Мильце, Пушкаривну, И в Будища, і в Горбанивку, Тепер дівчин, хоч гать гаті…

У такий спосіб, використавши сюжет Вергилиевой поеми, И. П. Котляревский дав йому нове наповнення, вивертаючи навиворіт текст оригіналу. Під його пером травестия Вергилиевой поеми здобуває ознаки нравоописного жанру: завдяки всебічній українізації латинського тексту вона відобразила картини української старожитності


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

“Энеида” И. П. Котляревского енциклопедія українознавства