Подорож моєї мрії
Я люблю подорожувати. І найзаповітнішою моєю мрією було побачити водоспад. Україна не може похвалитися грандіозним видовищем, скажімо, Ніагарського водоспаду. Проте, на щастя, є й у нас такі місця, де серце солодко завмирає від краси і неосяжної величі природи.
Наша подорож до Джуринського водоспаду, що на Тернопільщині, запам’ятається надовго. Здавалось би, стільки позитивних вражень просто не може подарувати одне місце. А виявляється – це можливо. І, перш за все, варто сказати про неймовірну красу тамтешніх ландшафтів.
Пагорби
Нарешті, сам водоспад. Важко повірити, що до його появи долучилася людина: у давні часи задля оборони міста змінили русло річки, так і з’явилося це рукотворне диво. Тонни води з 16-метрової висоти спрямовуються донизу. Велич цього видовища просто заворожує.
Можна стояти і довго дивитись, як падає вода. Водоспад має декілька
Туристи, що з’їжджаються звідусіль до Джуринського водоспаду, охоче довіряють своє тіло його міцним обіймам. Спробувала і я. Було страшнувато довіритись цій силі, але відчуття варті того. Такого заряду бадьорості і захвату не можна отримати в жодному аквапарку чи джакузі.
Як противага Джуринському водоспадові, неподалік є ще одне цікаве місце, що зветься Печерою відлюдника. Над невеличким гротом струменіє невеличкий водоспад, що має, на мою думку, дуже романтичну і проникливу назву – “Дівочі сльози”. Це усамітнене і красиве місце.
А водоспадик у порівнянні з величчю Джуринського, ніби немовля, викликає замилування.
Можливість побачити світ – великий дар, даний людині. Стільки емоцій і спогадів, позитивних відчуттів! Вірю, що моя поїздка на річку Джурин не була останньою.
Бо це одне з тих місць, куди хочеться повернутись.