За що Василя Стуса виключили з аспірантури? У 1961 році Василь Стус вступає до аспірантури Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, працює на дисертацією, багато друкується. У 1965 році на прем’єрі кінофільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” Іван Дзюба повідомив про арешти прогресивної української інтелігенції І. Світличний, П. Зали-ваха, В. Мороз, брати М. та Б. Горині та ін.. Огус звернувся до глядачів і запропонував їм вставанням висловити протест проти незаконних дій уряду та КДБ. Комуністичний режим надзвичайно швидко відреагував
Його одразу було виключено з аспірантури “за систематичні порушення норм поведінки аспірантів і співробітників наукових установ”.
Що інкримінували В. Стусу, коли заарештували вперше, і яким був вирок? У 1972 році В. Стуса було заарештовано. Послідовне обстоювання поетом людської та національної гідності було названо “наклепницькою діяльністю”. “Протягом 1970-1971 років написав дві ворожі статті під назвою “Феномен доби” і “Зникоме розквітання”. В статті “Феномен доби” під виглядом дослідження творчості поета
Матросова).
Проаналізуйте збірку віршів В. Стуса “Зимові дерева”. Власний поетичний доробок В. Стус не поспішав друкувати, ставився до нього з підвищеною вимогливістю та відповідальністю. Перша його збірка мала назву “Зимові дерева”. У ній переважали думки й переживання, співзвучні атмосфері “шістдесятництва”: неприйняття інтелектуальної задухи, трагічне прозріння (“Біля гірського вогнища”, “Отак живу: як мавпа серед мавп”), жага втраченої гармонії (“У синьому полі, як льон”).
До збірки увійшла лірика з мотивами кохання, з тонкими нюансами переживання, розчарування, самоти. Така поезія контрастувала з офіційною імітаційною літературою з її плакатністю. Тому збірка “Зимові дерева”, подана до видавництва “Радянський письменник”, не була надрукована в Україні.
Не останню роль у її забороні відіграло й те, що В. Стус перебував під пильним наглядом КДБ.
Що стало причиною другого арешту й суду над В. Стусом? Звільнений наприкінці 1979 року, В. Стус повернувся до Києва, такого рідного і водночас чужого, зросійщеного, спотвореного комуністичними реаліями. Занепокоєний національним та гуманістичним занепадом в Україні, поет знову поринув у боротьбу, вже у складі переслідуваної Гельсінської спілки. В. Стус продовжував писати, але його не друкували. Хтось із друзів зробив Стусу “ведмежу” послугу – відправив його вірші на Захід, де вони вийшли двома збірками – “Зимові дерева” та “Свіча в свічаді”.
Твори поета перекладаються англійською, німецькою, іспанською, російською та іншими мовами. Його ім’я стає широко відомим у світі, але воно добре відоме і КДБ. І як наслідок – новий арешт і ще жорстокіший присуд: десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму і п’ять років заслання,
Як сприйняла прогресивна світова громадськість несправедливе покарання українського поета? На захист поета виступила прогресивна громадськість усього світу. Академік Андрій Сахаров писав, що з-поміж багатьох жорстоких вироків політв’язням “вирок українському поетові В. Стусові вирізняється своєю нелюдяністю”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)