Афоризми з поезій В. Стуса

І. Зміст та форма. (Поетична мова Василя Стуса запам’ятовується читачеві своєю лаконічністю та динамічністю. Вживаючи короткі, здебільшого прості речення, поет ніби складає мозаїку, а на загальній картині ми вже бачимо усе, що хотів написати поет. Проте саме через авторський мовний стиль “загаль­на картина” не втрачає такої емоційної напруженості, що дивуєшся, як через слово можна передати стільки емоцій?)

ІІ. Афоризми з творчості Василя Стуса. (Через лаконічність і насиченість почут­тями та думками поезій Василя Стуса з його віршів

подекуди ніби “вирина­ють” вислови, гідні того, щоб назвати їх афоризмами.)

1 “Бути людиною – дертися по вертикальній стіні”. (Мені подобається цей вислів. І я не згоден із тим, що в ньому є певний відтінок безвиході, ні – 11 цьому вислові ніби концентровані роки і роки роботи над собою, бороть­би із обставинами та власною слабкістю. Мені здається, ми не помічаємо у цих словах підтексту і справжнього їхнього змісту. Зазначу, що Стус пише не “Бути людиною – видертися на вертикальну стіну”, а саме “дертися”, тобто якщо тобі вистачає сил і впевненості не коритися навіть “вертикаль­ності

стіни” в ім’я власних ідеалів, то не так уже важливо, чи видерешся ти туди чи ні.

Сам процес боротьби робить людину людиною. Принаймні саме так я розумію цей вислів.)

2. “Як добре те, шо смерті не боюся і не питаю, чи тяжкий мій хрест”. (Ва – . силь Стус був за життя прикладом по-справжньому залізної сили волі, він

Не корився і не боявся, це він висловив і в поетичних текстах.)

3. “Свіча горить. Горить свіча – а спробуй, відшукай людину на всю велику Україну”. (У роки, коли люди ламалися підтиском ідеології та пропаганди, ніби втягували голову в плечі, боячись бути собою, говорити голосно і від­верто. Не тому, що ці люди були погані, вони так само любили свою зем­лю, але воліли любити її мовчки, знаючи, що за “буржуазний націоналізм” (так тоді називалася любов до своєї землі) їх не похвалять. І залишались люди, у яких любов до справедливості й волі дивним чином виявилась сильнішою за інстинкт самозбереження. Мені здається, митці розстріляно­го Відродження і репресовані шістдесятники – саме така категорія людей.)

ІІІ. Постать Василя Стуса. (Як на мене, самого тільки життєвого шляху Василя Стуса достатньо для того, щоб вважати його героєм і вивчати його біографію у школах (бо його життя вже було мистецтвом, не таким ліричним, як деякі його поезії, але мистецтвом чесності та сили духу). Так само, якщо б Василь Стус просто писав поезії і мав звичайну біографію звичайної людини, він уже був би геніальним, бо його вірші без історичного чи географічного контексту є шедеврами поетичного слова.

Але так склалося, що Василь Стус прожив над­звичайно складне життя, створивши при цьому неперевершені поезії. Коли я, читаючи, намагаюся уявити собі Василя Стуса, мені незмінно уявляється лю­дина із гордо піднятою головою…)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Афоризми з поезій В. Стуса