Одним з видатних прозаїчних творів Пушкіна є повість “Дубровский “, в основу якої покладена реальна Історія дворянина Островського, у якого був судовий процес за землю із сусідом, пізніше витиснутого з маєтку й поступово прийшов до грабежу. В “Дубровском” серед інших проблем з великою гостротою ставиться питання про взаємини селян і дворян. Як і в більшості своїх прозаїчних добутків, Пушкін яскраво й правдиво зобразив життя помісного дворянства, намалював картину побуту й вдач поміщицького середовища того часу.
Критик В. Г.
Троекуров – богатый і владним, розпещеним життям поміщик-кріпосник, що не знає межі свавіллю. Він демонструє презирство до навколишнім його дрібнопомісних дворян, яких автор зображує з тонким гумором. Дворяни й губернські чиновники догоджають найменшим примхам Кирилы Петровича. Сам же він “приймав знаки підлесливості як належну данину”. Розпещений середовищем і оточенням, Троекуров давав повну волю всім своїм примхам, ” виявляв всі пороки людини неосвіченого”.
Його звичайні
З гострою критикою морального вигляду дворянського аристократичного суспільства автор виступає, створюючи образ князя Верейского, у якого зовнішня культура й лиск сполучаються з низькою феодальною вдачею. “Він мав безперестанний нестаток у розсіюванні й безперестану нудьгував”. Звиклий завжди перебувати в суспільстві, князь проявляв значну люб’язність, особливо стосовно жінок. Зовсім не випробовуючи сумнівів або каяттів совісті, він наполегливо домагається шлюбу з Машею, що любить іншого.
Сатиричними фарбами зображує А. С. Пушкін і “чорнильне плем’я” продажних чиновників-крючкотворов, ненависних селянам не менше, ніж Троекуров. Картина поміщицької провінції була б. неповної без цих справників і засідателів, без образа боягузливого, байдужого до народу кистеневского попа й інших подібних персонажів.
Серед огидної картини поміщицького життя яскраво виділяється образ Дубровского – бунтаря, що протестує проти рабства й деспотизму. Цей образ близький до образів селян, яких кріпосницький гніт і жорстокість поміщиків змушують повстати, підняти бунт. Хоча Дубровский не стає однодумцем селян. Імовірно, почуваючи це, коваль Архип розправляється із судом по власній волі й всупереч бажанню Дубровского.
Архип анітрошки не випробовує жалості до погибающим у вогні й після розправи заявляє: “Тепер все ладно”.
Тему селянських повстань, почату в повісті “Дубровский”, поет продовжував і розвивав у багатьох своїх добутках, виступаючи активним захисником кріпосного селянства. Саме Пушкін одним з перших виявив увагу до кріпосного питання, що з 40-х років позаминулого століття став ведучим у передовій росіянці літературі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)