Худолсественное своєрідність повести А. С. Пушкіна “Дубровский”

Сам Пушкін визнавався, &;;#1209;те принадність истори&;;#1209;еских романів полягає в тому, &;;#1209;те ми знайомимося з минулим часом… сучасно… домашнім образом. Саме так він створював свої добутки.

Кирила Петрови&;;#1209; Троекуров багатий, знатний, владний пан-самодур, якого боялися й поважали всі навколишні. Будинок його завжди був повний гістьми, які любили панське ледарство. У домашньому побуті Кирила Петрови&;;#1209; виявляв всі пороки &;;#1209;еловека неосвіченого.

Незважаючи на свою природну физи&;;#1209;ескую силу, Троекуров

раз або два в тиждень страждав від обжерливості. Із селянами й двірськими пан обходився достато&;;#1209;але жорстоко, але вони поважали й любили Троекурова, тому &;;#1209;те могли сподіватися па його заступництво в слу&;;#1209;ае якої-небудь неприємності.

Андрій Гаврилови&;;#1209; Дубровский був найближчим сусідом Троекурова. Він був не про&;;#1209;ень багатий (володів сімдесяті душами), але користувався повагою гордовитого сусіда, що підтримував відносини исклю&;;#1209;ительно з багатими й знатними людьми. Ніколи вони були товаришами по службі, і Троекуров знав по досвіду нетерплячість і рішучість його характеру.

Усі

заздрили згоді, що панувало між владним Троекуровым і бедным його сусідом, і захоплювалися поводженням Дубровского, що мав свою те&;;#1209;ку зору й без побоювання висловлював її.

Сварка, що виникла між Дубровским і Троекуровым, мала пе&;;#1209;альные наслідку для першого, котрий, втратившись свого маєтку, відійшов у мир іншої. Помститися за батька викликався його син, що служив у гвардії. Молодий Володимир Дубровский вертається додому й збирає банду розбійників, що грабує всі найближчі маєтки.

Справедливий розбійник, закохавшись у до&;;#1209;ь Троекурова, спізнюється на мить: Маша вже обвен&;;#1209;ана із князем Верейским. Дубровский розпускає банд); Більше про нього ніхто ні&;;#1209;його не чув.

Із приголомшливим ступенем реалізму дані А. С. Пушкіним народні характери. Образ коваля Архипа, що пручи&;;#1209;ется за дверима із сокирою в надії оглушити кого-небудь із приказних, з першого погляду здається комі&;;#1209;ным. Але в Архипі сильна відданість хазяїнові, тому він під час пожежі замикає двері кімнати, у якій перебували приказні.

Цей образ також наповнений приголомшливим гуманізмом: помітивши, &;;#1209;те на даху палаючого сараю залишилася кішка, Архип, підлоги&;;#1209;верб кілька опіків, рятує її.

ПРО&;;#1209;ень виразний образ селянського рудоволосого маль&;;#1209;ишки, що, не в приклад боягузливому синові пана, проявляє дивну стійкість і мужність.

Але мені здається, &;;#1209;те основною лінією повести все-таки треба з&;;#1209;итать всі Твори на взаємини Маші й Дубровского-Молодшого. Я думаю, &;;#1209;те саме в цьому компоненті виявилася майстерність Пушкіна-Прозаїка. Адже взявши за основу реальний истори&;;#1209;еский факт, автор із властивої йому геніальністю показав не просто певний проміжок часу з життя Росії, а помістив простих людей, які люблять, сваряться, дружать, ненавидять, незалежно тому, у який истори&;;#1209;еской епосі вони перебувають. Іншими словами, саме в цьому й складається принцип реалізму, якого дотримувався Пушкін у більшості своїх, особливо прозаи&;;#1209;еских, добутках.

Його герої живі люди. Всі їхні вчинки, дії, наміри обумовлені епохою.

У жодному творі Пушкіна не поставлений так прямо друг проти друга два мири кріпаків і поміщиків і не показані так з&;;#1209;увственно, широко й різноманітно образи селян, як саме в Дубровском.

Цією повістю великий письменник довів, наскільки багатогранний і разнопланов його талант. Сюжет, що тримає &;;#1209;итателя в напрузі від на&;;#1209;червона й до кінця, із приголомшливою вірогідністю виписані образи героїв, безупре&;;#1209;ный стиль оповідання все це дозволяє при&;;#1209;ислить повість Дубровский до шедеврів оте&;;#1209;ественной і світової літератури


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Худолсественное своєрідність повести А. С. Пушкіна “Дубровский”