1. Дві сюжетних лінії роману. 2. Роман про Понтія Пілаті. 3. Роман про долі Майстра й Маргарити.
4. Двійники й антиподи вромане. 5. Складна єдність композиції й системи персонажів. Роман М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, що стала програмним добутком для творця й хрестоматійним для всієї російської літератури, є складні як композиційно, так і стилістично. У сюжеті паралельно співіснують, поєднуючись потім у єдине ціле, два мири – мир Понтія Пілата й Иешуа Га-Ноцри й Москва 30-х років XX століття, сучасне письменникові. З такою незвичайною
До складу роману входять два самостійних, але об’єднаних загальними моральними й етичними поданнями автора й героїв оповідання. Перше відбувається в біблійні часи й пов’язане з долею прокуратора Понтія Пілата, друге живописует долю Майстра. Обидва оповідання протипоставлені друг другові Але при цьому перебувають у складній ідейній і емоційній єдності. Оповідання про Понтія Пілаті займає меншу частину в загальній композиції добутку. Але при цьому його значеннєва роль дуже важлива,
Він складається із чотирьох глав, розсипаних, перемішаних із главами із циклу Омастере. Перший розділ, “Понтій Пілат”, викладається Берліозові й Бездомному Воландом, друга – “Страта” – є сном Івана Бездомного, побаченим у психіатричній лікарні. Останні дві частини – “Як прокуратор намагався врятувати Іуду з Кириафа” і “Поховання” – стають відновленими Воландом частинами загиблого рукопису Майстри. Уже на цьому етапі стає ясно, що менша частина роману про Понтія Пілаті вводиться в основну тему за допомогою персонажів – Воланда, що розповідає початок історії й відновлює закінчення, Бездомного, що спостерігає основний розвиток дії в сні й Маргарити, що читає фінальні рядки. Образ Майстра як творця цього добутку проходить через всі три персонажів, поєднуючи їх.
Глави, присвячені прокураторові Іудеї, відрізняються не тільки тимчасовими рамками від основною сюжетною лінією, але й незвичайною стилістикою – скупої на епітети, мірної, карбованої, дійсно передавального відчуття прочитання Старого й Нового завітів. У главі “Страта” стиль стає піднесено-патетичним, що наближається до високої трагедії: “Ти не всемогутній бог. Ти чорний бог. Проклинаю тебе, бог розбійників, їхній заступник і душа!” Основна частина роману про Майстра присвячена сучасним реаліям московського життя, її вдачам і мешканцям. Тут зустрічаються й гострі сатиричні й гротескні сцени, і лирическо-драматичні й фантасмагоричні моменти Тут є як низька, двірська лексика, характерна для самих москвичів і членів звиті Воланда (“Якщо ти, сволота, ще раз дозволиш собі вплутатися в розмову…”), так і високий поетичний стиль, властивим уривкам про Майстра й багатими епітетами, тонкими метафорами й асоціаціями (“тривожні жовті квіти”).
Варто також помітити, що сцени, присвячені пригодам Воланда і його зграї, зводяться до одного казкового сюжету – зустріч, випробування, викриття, покарання. Особистість Воланда є в романі другорядної, але зміст, закладений автором у цей образ, має всесвітнє значення в рамках оповідання. Зі своєї свитой він приїжджає в Москву длятого, щоб довідатися, чи виявилася жертва, принесена Иешуа в далекі часи корисної й чи принесла вона яку-небудь користь.
Однак побачена ним сучасна письменникові Москва сильно розчаровує його. Побачені ним люди залишаються такими ж, якими й були – у міру жадібні, корисливі, але й досить милосердні “Люди як люди, квартирне питання тільки зіпсувало їх” – ця фраза стала крилатої й застосовується дотепер. Люди, що живуть у Москві, не почувають своєї відповідальності. Тому в місті процвітає хабарництво, доноси, неправда.
Однак жителі Пилатского Ершалаима також не відрізняються від москвичів і також не відчувають своєї відповідальності. Вибираючи на смерть невинного Га-Ноцри замість дійсно провиненого лиходія Вар-Раввана, люди тим самим прислужують злу й тьмі. Мотив прислуговування тьмі зустрічається й у сучасній Москві Відвідувачі Вар’єте, що поміняли свій старий одяг на нову, містять тим самим договір з дияволом.
Ті, які підібрали банкноти, що летять, були покарані за свою жадібність. За свою нездатність правильно працювати й виконувати накладені зобов’язання покаране директор видовищного сектора – Булгаков в особі свого інфернального героя зміг наочно показати, що таку роботу здатний виконати нав] ]>