Василь Стус як поет невіддільний від свого покоління – покоління В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського. Те ж саме гостре відчуття людського болю і кривд народу, така ж сама потреба поразки й справедливості, характерна для всього покоління поетів-шістдесятників.
А звідки ж черпав свої творчі сили, поетичну наснагу юний поет Василь Стус? Безумовно, зразками довершеності стиля, мови, поетики були вірші Т. Шевченка. У багатьох поезіях В. Стуса виступає образ Долі, так само, як і у творах великого Кобзаря, які стали невід’ємною часткою
Це найпрекрасніший образ у творах і Шевченка, і Стуса. Згадаймо, як писав Тарас Григорович: “Я так, я так її люблю, мою Україну-небогу”, і, ніби підтвердження, звучать Стусові слова: “То пропікає душу Україна – та, за котрою погляд марне рву”. На жаль, ні Шевченка, ні Стуса вже нема серед нас, але вони живуть своїми безсмертними творами, стійкістю, вірою в нові часи, які зараз настали в Україні.
Ми ніби чуємо слова В. Стуса, які утверджують думку
Поет, творець, слуга народу
Умів любити і любив,
Не зрадив України зроду
Мужнів із нею, з нею жив.
Ще В. Стус знаний як поет-лірик філософського слова. Дуже часто у його віршах зустрічається ім’я Г. С. Сковороди, якого він вважав “одним з найкращих друзів”. “Пізнай самого себе і через себе – світ” – цей вислів Г. Сковороди глибоко й органічно увійде в поезію Стуса, визначивши певною мірою зміст його творчості. Поет поступово активізує певні словоформи, збагачує мовний словник.
Йому властива інтонаційна неповторність, переосмислення слова, творення власних, “стусівських” неологізмів. Та не тільки нові слова творить В. Стус. Значним його внеском є розвиток української поетики. Наприклад, у ранньому вірші “Сто років, як сконала Січ” з одного боку постає проблема зв’язку поета з долею України, а з іншого – проблема власного життєтворення:
… як вибухнути, щоб горіть?
Як прохопитись чорнокриллям
Під сонцем божевільно-білим?
Як бути? Як знебуть? Як жить?
Для людини тоталітарного суспільства навіть просте неприйняття чинних норм є активною вольовою дією.
Поезія В. Стуса прийшла до нас не так давно. Його ім’я увійшло в життя нашої країни на потужній хвилі національного відродження й державного утвердження України. Це час руйнування ідеологічних табу, час відкриття нових знань про минуле й сучасне моєї країни.
Ця незабутня сторінка нашої історії освячена ім’ям Василя Стуса, який збагатив українську Літературу своїми високопатріотичними творами, пронизаними любов’ю до рідної Батьківщини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)