Література – різновид мистецтва, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті.
Письменник, стаючи автором твору, перевтілюється в таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власними законами, згідно з якими представляє читачеві ідеальне послання-висловлювання.
Художній твір виникає як результат співтворчості творця і читача, що ведуть між собою уявний діалог. І цей об’єктивований результат
Тобто художня література є результатом творчості, засобом вислову, своєрідною мовною структурою, яка конкретизується в читацькому сприйнятті й певною мірою відтворює об’єктивну дійсність крізь призму суб’єктивного світу.
Головним Предметом зображення художньої
У літературі розрізняють поняття художній образ і літературний герой.
Художній образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу й має естетичне значення.
У кожному, навіть невеликому творі, не один, а багато образів. Основними є образи персонажів. Допоміжну роль відіграють:
- образи-картини природи (пейзажі); образи-речі (описи обстановки); образи-емоції (ліричні мотиви).
Художні засоби, які характеризують персонажів:
- дії та вчинки; мовна характеристика; авторська характеристика; характеристика іншими персонажами; портретна характеристика.
Літературний герой – це виразник сюжетної дії, яка розкриває зміст художнього твору.
Ліричний герой (у ліричному творі) – автор, безпосередньо присутній у ролі героя.
Прототип – конкретна історична або сучасна автору особа, яка послужила відправним моментом для створення образу.
Тема – це коло життєвих явищ, подій, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема твору – це узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до якого він, умовно кажучи, може бути зведений.
Наприклад, темою вірша Лесі Українки “Слово, чому ти не твердая криця… ” є те, про що в цілому й коротко в ньому йдеться, – про суспільну роль поезії й поетичного слова. Тему твору доволі часто плутають з його фабулою, подієвістю, змістом.
Ідея – це провідна думка твору про зображені у ньому життєві явища. Її висвітленню підпорядковано всі картини й образи.
Мотив – це тема ліричного твору. Коли аналізують ліричні твори, то кажуть не “тема”, а “мотив”. Наприклад, мотиви лірики Ліни Костенко (мотив відданості Вітчизні, жертовності та ін.).
У баладі Тараса Шевченка “Тополя” провідним є мотив невмирущості справжнього кохання, краси вірності, а основою – мотиви усної народної творчості й стародавніх уявлень народу.
Композиція – це побудова літературного твору, тобто доцільний, з погляду автора, порядок, у якому розгортаються події, з’являються персонажі. Адже художній твір – це дуже складна єдність, що будується з багатьох компонентів, які потрібно розмістити так, щоб читач і не помітив, як вони з’єднані.
Одним з найважливіших компонентів композиції є Сюжет – подія чи система подій, через які розкриваються конфлікт і характери персонажів за певних умов. В основі сюжету, щоб книга була цікавою, завжди лежить зіткнення, суперечність – конфлікт, довкола якого й обертаються події.
Виділяють такі Елементи традиційного сюжету:
- Експозиція (початкова частина твору, де автор ознайомлює читача з героями, місцем подій, обставинами тощо); Зав’язка (подія чи ряд подій, що стануть причиною конфлікту); Розвиток подій ; Кульмінація (момент найбільшого напруження у творі (їх може бути кілька або не бути жодного); Розв ‘язка (завершення розвитку подій).
Інколи автор оформлює експозицію і постпозицію як окремі розділи твору, тоді їх відповідно називають Пролог Та Епілог.
Окрім сюжету, композицію творять Позасюжетні елементи :
- Ліричні відступи (моменти, коли автор висловлює власне ставлення до героїв, роздуми з приводу описаних подій); Описи (пейзажі, інтер’єри, екстер’єри, портрети); Діалоги, монологи, полілоги (для глибшого розкриття характеру героїв).
Отож перебіг сюжету передбачає, що конфлікти зав’язуються, розгортаються, загострюються, досягають кульмінаційних моментів, розв’язуються. Конфлікти проектуються на Проблеми, які автор порушує у творі.
Серед найбільш поширених проблем є Моральні (добра і зла, дружби, зради, кохання, вибору тощо), Національні (національної самоідентифікації, функціонування національної мови тощо), Соціальні (соціальної нерівності) та ін. Сукупність проблем, порушених автором у творі, становить Проблематику твору.
Усі високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю, становлять Пафос (настрій) Твору. Вони продиктовані внутрішніми переконаннями і станом самого автора. У пафосі емоційна напруга й думка становлять єдине гармонійне ціле.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)