Октавіо Пас Відсутній (Фрагмент) Перекладач: П. Марусик Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
І Боже ненаситний, що живишся моїм безсонням; Боже спраглий, що гамуєш свою вічну спрагу моїми сльозами, Жорстоким вогнем і ядучою сіллю; Боже порожній, що вдаряєш мене у груди кинжалами туги, спустошуючи чимраз глибше; Боже пустельний, безплідна скеле, моїм благанням омита;
Боже німий, що на мовчання людини, яка запитує, відповідаєш мовчанням, яке
З моєї пустелі. Кров землі, Кров тварин і оспалих рослин, Скам’яніла кров-мінералів, Кров вогню, що дрімає в землі,
Твоя кров, Кров шаленого вина, яке навесні співає, Боже стрункий і сонячний,
Боже воскресіння, Зранююча зірко, Безсонна флейто, що здіймаєш своє ніжне полум’я серед падаючих тіней, О Боже, що скликаєш на свята шалених жінок І змушуєш їх крутити глобусами животів і дикими сідницями, Нерухомими, електричними персами,
Крокуючи божевільним і нагим Всесвітом, Спраглим простором обваленої ночі. Кров, Кров, яка ще досі обагряє Тебе вогненними блисками, Смиренна кров планети,
Кров, пролита жертовної ночі, Кров невинних і безбожників, Твоїх ворогів і Твоїх справедливців,
Кров Твоя, кров Твоєї самопожертви.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)