Антоніо Мачадо Злочин стався в Гранаді Перекладач: Г. Чубай Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. 1 Злочин
Бачу його, як іде він серед рушниць По вулиці довгій, Що виводить в холодні поля – Ще зорі світились тоді, ще досвіток ледве й сірів. Вбили тоді Федеріко, Як тільки-но ранок займався.
Зграя катів Не відважилась навіть подивитися в вічі йому. Вони очі сховали свої І молились: “Ні.
Його не врятує Господь!” Мертвим упав Федеріко
2 Поет і смерть Бачу його поруч Смерті Без ніякого страху перед її косою. “Вже сонце на вежах, на вежах; молоти На ковадлах і кують, і кують по кузнях”, – Так говорив Федеріко,
Заграючи до смерті. І вона прислухалась. “Бо ж тільки вчора у віршах моїх, компаньєро, Звучали ще оплески твоїх кістлявих долонь,
Це ж ти пісням моїм надавала холоду, а моїм трагедіям – Гостроти своєї срібної коси; Я співом творив твоє тіло, що його ти ніколи не мала, Очі, яких бракувало тобі, Твоє волосся
Як і вчора, сьогодні, циганочко, смерте моя, Так прекрасно мені наодинці з тобою Під оцим небом Гранади – моєї Гранади!”
3 Бачу його, як іде він… Збудуймо, братове, Із мрій та із мармуру в тій Альгамбрі Для поета гробницю
Над джерельцем плакучим, Яке промовлятиме вічно: – Злочин стався в Гранаді, в його Гранаді! – Альгамбра – палац у Гранаді, видатна пам’ятка архітектури XIII ст.
Був резиденцією арабських правителів Гранади.