Так само колоритно, сатиричними рисами змальований у п’єсд і виборний Макогоненко – представник сільської влади. “Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться…” – каже про нього дотепний Микола. Та й возний характеризує Макогоненка як людину, яка вміє “увернутись: хитро, мудро, недорогим коштом”. А отже, найвиразніша риса виборного – Крутійство. Виборний добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки (“Золото – не дівка)”), і докладні
Він влучно і стисло характеризує Наталчиних “женихів”, які мимохідь згадуються у п’єсі: про дяка, котрий, за словами возного, “знаменитий своїм басом”, виборний каже, що він “п’є горілки багато і уже спада з голосу”; про волосного писаря і підканцеляриста Скоробрепіенка виборний говорить, що це “жевжики обидва і голі… як хлистики “. Щоб умовити Наталку вийти за возного, Макогоненко дуже хитро ваде переговори, залякуючи її гіркою долею “вічної дівки” і прославляючи возного як доброго жениха.
А отже, в образі виборного Макогоненка більше позитивних рис, ніж негативних. У мові виборного є багато приказок, прислів’їв, дотепних виразів, наприклад: “Лучше живий хорунжий, як мертвий сотник”; “Вже куди не кинь, то клин”; “Удар лихом об землю” та інші обірвані речення, недомовки є також виявом дотепності цього персонажу.