Каральний сміх Щедріна не залишав у спокої представників масового хижацтва – дворянство та буржуазію, які діяли під заступництвом правлячої політичної верхівки. Так, у казці “Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував” засобами казкової фантастики Щедрін показав, що джерелом не тільки матеріального благополуччя, а й дворянської культури є праця мужика.
Генерали-паразити, які звикли жити за рахунок чужої праці, опинившись на безлюдному острові, почали виявляти звички деяких голодних тварин, ладних з’їсти один одного.
З гіркою іронією зобразив сатирик рабську поведінку мужика перед генералами. Він дав їм по десятку яблук, а собі взяв “одне кисле”. Сам і мотузку зробив, щоб генерали тримали його вночі прив’язаним до дерева.
Він навіть ладен був дякувати генералам за те, що вони “мужицькою його працею не гнушалися”: “І почав мужик на бобах розводити, якби йому генералів порадувати за те, що вони його, дармоїда, жаліли і мужицькою його працею не гнушалися! І збудував він корабель – не корабель,
Він був певен у своїх силах.
Важко собі уявити більш рел’єфне зображення сили та слабкості російського селянства, яке знемагало під потрійним ярмом – чиновників, поміщиків та капіталістів. Казки Салтикова-Щедріна завжди були засобами громадянського виховання людини та реформування життя на принципах соціальної справедливості та гуманізму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)