Переказ добутку Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив Салтикова-Щедріна М. Е

План переказу 1. Два генерали раптово опинилися на незаселеному острові. Їхні розмови й безглузді справи. 2. Генерали знайшли мужика, що став їх обслуговувати. 3. Мужик будує човен і доставляє генералів назад у Петербург.

Переказ Два генерали опинилися на незаселеному острові.

“Служили генерали все життя в якійсь реєстратурі; там народилися, виховали й зостарилися, отже, нічого не розуміли. Навіть слів ніяких не знали, крім: “Прийміть запевнення в доконаній моїй повазі й відданості”. Вони одягнені були в нічні сорочки, а на шиї в

кожного – по ордені.

Жоден з генералів не може не визначити сторони світла, не зірвати яблуко з дерева, не піймати рибу або дичину.

Знаходять вони “Московські відомості”. Однак всі замітки в газеті присвячені званим обідам. А генералів усе більше долає голод.

Від голоду вони накидаються один на одного. Генерал, що був учителем каліграфії, відкушує й з’їдає орден у свого товариша. Вид крові протвережує їх.

Незабаром їх опромінює думка: щоб прокормитися, потрібно знайти мужика, що подбає про їх. Довго вони бродили по острові без усякого успіху, але нарешті гострий захід полов’яного хліба й кислої

овчини навів їх на слід. Під деревом, черевом догори, підклавши під голову кулак, спав громаднейший чоловік і самий нахабний образ ухилявся від роботи.

Мужик, як не дивно, підкоряється генералам і починає на них працювати: збирає яблука, викопує картопля.

Він добуває вогонь і засмажує рябчика, пійманого в сплетений із власних волось сільце Причому генералам мужик віддає спілі яблука, собі ж бере одне кисле. Приготовлена ним їжа так смачна, що генерали вирішують поділитися нею з “тунеядцем”. Мужик просить про відпочинок, на що одержує відповідь: “Тільки звий колись мотузочку”.

Він виготовляє мотузочку, який його ж і прив’язують до дерева, “щоб не убег”.

Через кілька днів мужик навчився вже “у пригорщі суп варити”. “Веселі, пухкі, ситі, білі”, генерали задоволені тим, що в Петербурзі їм набігає більша пенсія, міркують на дозвіллі про Вавилонське стовпотворіння, читають “Московські відомості” без відрази й шлункових кольок. Через ще якийсь час генерали вимагають доставити їх у Петербург. Мужик вибудував корабель, вистелив його дно лебедячим пухом, “і пускаються вони в шлях”.

Скільки настрашитися генерали під час шляху від бур так від вітрів різних, скільки вони лаяли мужика за його дармоїдство – цього ні пером описати, ні в казці сказати. А мужик все гребе так гребе, так годує генералів оселедцями Прибувши в Петербург, генерали п’ють кава, їдять здобні булки, надягають мундири, одержують величезні пенсії. А мужикові висилають “чарку Горелки так п’ятак срібла: веселися, мужичина!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ добутку Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив Салтикова-Щедріна М. Е