Нова українська література – українська література XIX ст., що базувалася на іманентній національній основі – народній мові. Започаткована виданням “Енеїди” І. Котляревського (1788), яка підсумовувала ідейно-естетичні пошуки давньої української літератури та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників (так звана “Котляревщина”). Н. у. л. пережила тимчасовий спалах сентименталізму (І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко та ін.).
Особливо яскравий слід лишив у ній романтизм,
З’явившись на теренах Наддніпрянщини, переслідувана царською Росією, “вона у другій пол. XIX ст. розвивалася на землях Галичини, де інтегрувалися національні сили українського письменства.