Лірика воєнних часів
На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно-мистецьке життя. Друга світова війна “вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії”. Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози народу закарбувалися в слові, яке кликало до бою, вселяло віру й надію в перемогу над ворогом.
Розвинулися всі жанри поезії, збагатилися
Гаврилюк, К. Герасименко, М. Шпак та ін.).
У перші дні війни поезія звертається до народу з клятвою й закликом, бойовим маршем і похідною піснею. Усенародного
Набули популярності вірші-листи, адресовані воїнам, землякам, співвітчизникам (“Лист до земляків” В. Сосюри, “Відповідь бійцям на фронт” П. Тичини, “Летіть, орли” М. Бажана).
Одвічні проблеми буття й смерті порушено в ліро-епічних поемах М. Бажана “Данило Галицький”, П. Тичини “Похорон друга”, “Жага” та “Мандрівка в молодість” М. Рильського, “Мій син” В. Сосюри, “Полонянка” А. Малишка. Образ України митці уособлюють з рідною матір’ю, що надає цим творам особливої теплоти й ніжності, водночас глибини й сили синівського почуття.
Проза часів II Світової війни
Глибоким патріотизмом, вірою в перемогу пройняті романи, повісті й оповідання воєнної пори С. Скляренка, Л. Смілянського, Я. Баша, П. Панча, І. Сенченка та інших. У роки війни розквітнув талант О. Довженка як письменника. Такі оповідання, як “Ніч перед боєм”, “Мати”, повість “Україна в огні”, “Повість полум’яних літ” засвідчили, що в особі О. Довженка вітчизняна література здобувала найсокровенніші уроки, винесені країною із поєдинку з фашизмом.
Письменник уперше й відкрито заговорив про ціну тієї трагедії, що її пережив народ. У збірці оповідань Ю. Яновського “Земля батьків” змальовано сильні характери, виняткові події.
109 літераторів тодішнього складу Спілки письменників України протягом війни перебували в діючій армії та партизанських загонах. Понад 40 чоловік полягли смертю хоробрих, 19 з них стали героями Радянського Союзу.
Література повоєнних років
Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смолича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Збанацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара “Прапороносці”.
У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби – людину-сучасника, що самовіддано працює в місті чи селі. Велику увагу критики й читачів у повоєнний час привернули перша й друга книги роману-хроніки М. Стельмаха “Велика рідня”, “На нашій землі”, “Великі перелоги”, роман “Хліб і сіль”. Твори О. Довженка – “Зачарована
Десна” (1956), “Повість полум’яних літ” (1957), “Поема про море” (1957) – цілісна ліро-епічна, героїко-романтична панорама життя українського народу XX ст.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)