Моя мандрівка давньогрецькими міфами
Я дуже люблю квіти, тому, мабуть, заприятелював з Корою, давньогрецькою дівчинкою. Одного разу її маму, богиню Деметру, запросили на весілля морської богині Фетіди і Пелея. Попали на свято і ми з Корою і не пожалкували.
Яка цікава історія відбулася там!
Поки боги веселилися на Олімпі, богиня чвар Еріда, яку не запросили на весілля, вирішила помститися. Вона підкинула яблуко з написом “найчарівнішій”. Що тут почалося! Зевс, щоб не брати відповідальності, віддав те яблуко царевичу Парису.
До
Яблуко дісталося Афродіті, вона гордо ходила з ним на святі.
Та Кора розповіла мені про подальші події. Я з захопленням слухав, як Парис з допомогою Афродіта викрав Єлену у чоловіка Менелая, як було зібрано військо ахейців, як вони пішли походом на Трою помститися Парису і забрати Єлену. “Ось що натворила Еріда!” – закінчила вона. Та історія мала і продовження.
Кора розповіла, що невдовзі
Жодний спис не міг вразити майбутнього героя Троянської війни. “Та загине він від стріли, яка попаде йому у п’ятку”, – сумно закінчила Кора.
Дівчинка так цікаво розповідала про події Троянської війни, що я умовив її перенестися у ті часи. І ось ми під стінами Трої. Не дивлячись, на те, що у ахейців був такий славний воїн Ахілл, Трою їм ніяк не вдавалося взяти. Ми з Корою ходили, роздивлялися і побачили дуже цікаву річ. Воїни виготовляли величезного коня. Це порадив їм хитрий Одіссей.
Вночі дерев’яного коня підігнали до брами Трої і стали чекати ранку. Все відбулося, як і розраховував Одіссей. Троянці вирішили, що кінь – подарунок богів, затягай коня всередину.
А вночі з черева вилізли воїни-ахейці і підняли браму. Так пала священна Троя…
А я розповів Корі, що про давні історії Еллади пам’ятають наші сучасники. Ми використовуємо вирази “яблуко розбрату”, коли хочемо сказати про причину сварки, суперечки. Про вразливе місце людини говоримо “ахіллесова п’ята”, а коли хтось застосовує підступні, облудливі дії, то згадуємо “троянського коня”.
До зустрічі, моя давньогрецька приятелько!