Мавка – “екологічне сумління” нашої землі
(“Лісова пісня” Л. Українки і сучасні проблеми)
Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними. Приходять і відходять покоління, приносять нащадкам нові ідеї, які загалом творять суспільний прогрес. Причому ті надбання нагромаджуються за геометричною прогресією, цінності змінюються, як візерунки в дитячому калейдоскопі. За останні століття людина навчилася брати від природи стільки, що давно вже неспроможна підтримувати власну гармонію, в якій полягає її сила й унікальність.
Лозунги
Складається враження, що природа просто-таки знущається з наших горе-селекторів.
Саме в тих поліських лісах жила Мавка з “Лісової пісні” Лесі Українки. Вона – дочка незайманої природи, але саме їй судилося зустрітися з людьми й їхніми звичаями.
Її душа кругом – у такому ж тугому, як і раніше, боровику, у тих же уважних очицях суниці, у тому ж квітуванні конвалій та окропленій сонцем галявині. З прихованою посмішкою спостерігає вона за полохливими електричками, що квапляться до Прип’яті з новою зміною енергетиків, і тут же, ледь забравши інших, повертаються до так званої безпечної зони. Тепер вона – володарка цього шматка землі, де ще сотні років розкладатиметься стронцій і природа зазнаватиме наступних мутацій. І невідомо, скільки їй панувати.