“Симбіоз високої духовності і буденного прагматизму в драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки”

Особливість людини в тому, що вона готова використовувати всі земні явища на свою користь, псуючи їх, але в той же час хоче вважати себе саму частиною природою, а тому і в повній мірі насолоджуватися усіма природними дарами і явищами. Така людська позиція суперечлива і непослідовна, але в той же час вона показує, що людина є одночасно суб’єктом прагнення до високої духовності і носієм звичайного буденного прагматизму.

У своїй зворушливій феєричній драмі під назвою “Лісова пісня” видатна українська письменниця Леся Україна розповіла

читачам цікаву історію того, як молодий хлопець на ім’я Лукаш покохав дивовижну лісову мешканку – створення природи, дівчину на ім’я Мавка. Лукаш красиво грав на сопілці, за звуком якої його й знайшла Мавка. Вона попросила його не рубати дерево, оскільки воно було її сестрою. Трохи поспілкувавшись один з одним, дві ці істоти полюбили один одного. Бажання Лукаша бути поряд з створінням великої природа, яка містила в собі високу духовність всього навколишнього середовища, дало йому дуже сильне почуття, яким заразилася також і Мавка.

Але цим двом не довелося бути разом занадто довго. Мавка не сподобалася

матері Лукаша з суто прагматичних міркувань – вона, будучи дитям природи, не може працювати так, як це роблять звичайні дівки. Мавку попереджали інші лісові мешканці, що так може статися, вона їх практично не слухала, але в один день Лукаш охолов до неї, став загравати зі звичайною дівчиною на ім’я Килина.

Зрештою, вони так і не змогли бути разом, а Мавка перетворилася на дух.

Варто справедливо визнати, що так, як сталося з Лукашем і Мавкою в творі Лесі Українки “Лісова пісня”, іноді відбувається і в житті. Для цієї драми-феєрії характерний все той же симбіоз високої духовності, а саме прагнення до неї, і буденного прагматизму, що і для звичайного життя. З однієї сторони, люди хочуть жити з чистими почуттями, просто і безкорисливо любити один одного і не замислюватися ні про щось погане. З іншої ж сторони, людина – це істота побутова, вона не позбавлено всіх негативних і пов’язаних з цим якостей.

Людина не може просто так любити, їй необхідно забезпечувати свій побут і враховувати багато з інших причин.

У даному творі великої Лесі Українки висока духовність героїв виявлялася в чистій і нескаламученої любові. Головні герої просто любили один одного, насолоджувалися моментом, але, звичайно, колись все це мало закінчитися. Мавка була лісовим створінням, а Лукаш звичайною людиною зі своїми проблемами, тому насправді бути постійно разом вони просто не могли.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Симбіоз високої духовності і буденного прагматизму в драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки”