ЧОРНОМОРЕЦЬ То не сірий туман З Чорномор’я підняв – Піднімаються гуси то сірії; То не хмару снігів Буйний вітер навів – Піднімаються лебеді білії. Кричать гуси: гел! гел!.
А за ними орел Іспускається з хмари високої: “Не тікайте вгорі, Гуси сірі мої! Підождіте орла, мої любії! Я не бити лечу, Розпитати хочу: Чи не бачили ясного сокола? Чи не стрітили ви Богатир-голови, З Чорноморії доброго молодця?” – “Коло моря убит Чорноморець лежить; Його ручки лежать на три штученьки, Його ніжки на згляд Край дороги лежать; Крізь реберця – трава пробивається. Серед степу того Ніхто к тілу його Із живої душі не ласкається; Тільки ластівки три, З-під сідої гори, Пригортаються: першая ластівка – Мати рідна рида; А другая – сестра; Третя ластівка – жінка покійного.
Де матуся рида – Там кровава ріка Протікає до моря глибокого; Де рідненька сестра – То вже річка пройшла І просохла, не влившись до моря; А де жінка була – І росиці нема, І зав’яла трава край покійного”.