ОЛЕСЬ (ОЛЕКСАНДР) ГОНЧАР (1918-1995)
Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в селі Домівка неподалік Катеринослава. Провів свої дитячі роки в слободі Суха Кобеляцького району Полтавської області.
Учився в Харківському технікумі журналістики. Потім, після недовгої роботи в періодичних виданнях, вступив до Харківського університету на філологічний факультет (1938 р.). На війну пішов добровольцем з третього курсу.
Після війни закінчив навчання в Дніпропетровському університеті.
Почав друкуватися ще до війни:
Зразу ж після війни О. Гончар надрукував початок трилогії “Прапороносці”, яка принесла йому шалений успіх. Трилогія була закінчена у 1948 році. Вона не була позбавлена політичної заан – гажованості, але це не применшує її літературної вартості.
Воєнну тематику відобразив О. Гончар ще у творах “Земля гуде”, “Партизанська іскра”.
1960 р. – виходить роман “Людина і зброя”, головними героями якого стали студенти-істо – рики. Війна випробовує їхні душі. Наступний роман, “Циклон” (1970 р.), став продовженням роману “Людина і зброя”.
Історія
1957 рік – історичний роман “Перекоп”.
Шістдесяті роки теж були наповнені плідною працею. У цей час написано оповідання “Кре – сафт” (1963 р.), “На косі” (1966 р.), “Птахи над Бродщиною” (1967 р.), роман “Тронка” (1963 р.). Роман “Тронка” 1964 р. був удостоєний Ленінської премії.
1968 р. з’являється в журналі “Вітчизна” новий роман “Собор”, який критика сприйняла спочатку схвально, а потім – дуже гостро. Роман було заборонено друкувати, і читач зміг ознайомитись з ним лише через двадцять років. Незважаючи ні на що, письменник продовжує свою роботу. 1972 р. дарує українській літературі повість “Бригантина”.
У 1976 р. О. Гончар пише роман “Берег любові”. 1980 р. – з’являється роман “Твоя зоря”.
Стиль творів Гончара можна охарактеризувати як лірико-романтичний. Своє право на своєрідне художнє мислення письменник відстоював не лише самою творчістю, а й у публіцистичних виступах та критичних статтях, що вміщені в книжках “Про наше письменство” (1972 р.), “О тех, кто дорог” (1978 р.), “Письменницькі роздуми” (1980 р.), “Чим живемо” (1991 р.).
Помер 14 липня 1995 року. Похований на Байковому цвинтарі.