Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – це твір, присвячений історії того, як довго й важко йшла до розуміння істини через страждання й помилки бентежна людська душа. Для Достоєвського, людини глибоко релігійної, зміст людського життя полягав у розумінні християнських ідеалів любові до ближнього. Розглядаючи з цього погляду злочин Раскольникова, він виділяє в ньому передусім факт порушення моральних законів, а не юридичних. За християнськими поняттями, Родіон Раскольников – грішна людина. Мається на увазі не гріх убивства, а
На сторінках роману автор докладно досліджує теорію Родіона Раскольникова, що завела його в глухий кут. Взаємозв’язок між метою і засобами, що можуть бути застосовані для досягнення цієї мети, досліджувався давно. Єзуїти придумали для себе гасло: “Мета виправдовує засоби”. Цей вислів є квінтесенцією теорії Раскольникова. Не маючи необхідних матеріальних можливостей, він вирішує вбити стару Олену Іванівну, пограбувати її й одержати засоби для досягнення їх цілей.
Однак
Достоєвський не погоджується із філософією Раскольникова і змушує його самого в ній зневіритися. Сюжет має дзеркальний характер: спочатку порушення християнських заповідей, потім убивство; спочатку герой твору визнає вбивство як допустимий засіб для досягнення мети, але потім знаходить у собі духовні сили, щоб зрозуміти святість ідеалу любові до ближнього, щиро покаятися, очиститися, воскреснути до нового життя. Раскольников збагнув хибність власної теорії і відродився через страждання. Неминучість страждання на шляху розуміння сенсу життя, пошуки щастя – наріжний камінь філософії Достоєвського. її провідником у романі “Злочин і кара” є Соня Мармеладова, усе життя якої – суцільна самопожертва.
Силою свого кохання, здатністю витерпіти будь-які муки вона допомагає Раскольникову перемогти самого себе й духовно воскреснути.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)