Еволюція філософських поглядів Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”)

I. Федір Достоєвський – великий російський письменник. (Достоєвський – всесвітньо відомий російський письменник, публіцист із власною глибокою і оригінальною філософією. Роман “Злочин і кара”, який із 1866 року письменник розпочав друкувати в журнали “Русский вестник”, приніс йому світову славу.)

II. Еволюція філософських поглядів Раскольникова.

1. “Великий експеримент Родіона Раскольникова. (Уже на початку роману читач дізнається, що Раскольникова постійно гризе думка про “новий крок, нове власне слово”, глибоко

в ньому зародилася “мрія”, до здійснення якої він наблизився впритул. А за півроку до цього він написав статтю “Про злочин”, у якій чітко давав зрозуміти, що, на його думку, люди поділяються на два розряди – на нижчих (звичайних) і на людей, котрі мають дар сказати у своєму середовищі нове слово. Перші схильні терпіти, коритися і благоговіти перед законом.

Другі, серед яких бачив себе Раскольников, – заради нового, кращого можуть переступити закон і задля втілення своєї Ідеї мають право “переступити через кров”. Адже для них такий злочин не є злочином, звичайно, в очах людей обраних. Експеримент

Раскольникова і був саме у тому, чи зможе він переступити межу і “кров по совісті”.)

2. Наполеонівські амбіції Раскольникова. (Ідея Раскольникова полягає у тому, щоб піднестися над світом і “зламати, що треба, раз і назавжди”. Для нього головне – якомога швидше дізнатися про себе – воша він, як усі, чи людина. На обгрунтування своєї ідеї, що геніям і людям незвичайним багато що дозволено, Раскольников серед багатьох історичних осіб обирає взірцем Наполеона – “справжнього володаря”, який руйнує Тулон і влаштовує різанину в Парижі, а також кидає цілі армії в Єгипті. Хіба дорікнув би йому хто-небудь смертю двох старих, нікому не потрібних жінок?)

3. Від амбіцій до каяття. (Вирішивши донести на себе, Раскольников визнав власну неспроможність відчути владу “над тварями тремтячими і над усім людським мурашником”. Але ідея, вірить Раскольников, стоїть непорушно. Достоєвський думає інакше.

Насправді в Раскольникові перемагає людина, яка зазнала потрясінь від страждань і сліз людських. Не без участі Соні Мармеладової (“Як можна вважати людину вошею!”) зазнала краху нелюдська ідея Раскольникова. Від прагнення самому зробитися “Наполеоном” приходить розуміння простої істини, яка звалилася на всю філософію Раскольникова, як грім серед ясного неба, – “Хіба я стару убив, я сам себе убив”.)

III. “Злочин і кара” – твір для усіх часів і народів. (Роман Достоєвського “Злочин і кара” приніс його авторові світову славу. Широкої популярності набули твори Достоєвського і в Україні. І. Франко назвав його “найгеніальнішим російським письменником”, цінуючи його гуманізм, майстерність, своєрідний психологізм.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Еволюція філософських поглядів Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”)