ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ (р. нар. невід. – 12.01. 1688) – письменник, культурно-освітній і церковний діяч.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Працював її викладачем, у 1659- 1664 рр. – ректором. З 1669 р. й до кінця життя був архімандритом Єлецького монастиря в Чернігові.
Автор збірки проповідей “Ключь разумннія” (три віщання: IC, 1659; Л., 1663, 1665), збірок оповідань – чудес “Небо новоє” (Л., 1665, 1666; Могилів, 1677), оповідань – легенд “Скарбница потребная” (Новгород-Сіверський, 1676).
Теологічного трактату “Души людей умерлыхь”
У трактатах “Лебідь” (Новгород-Сіверський, 1676) та “Алькоран” (Чернігів, 1683) обстоюється ідея спільнослов’янського єднання у боротьбі проти турецько-татарської агресії. І. Галятовський
На посаді ректора Києво-Могилянської академії І. Галятовський гідно продовжував справу своїх попередників, зокрема політичного, освітнього та церковного діяча й письменника Лазаря Барановича. Багато зробив для відродженім навчального закладу, зруйнованою після воєнних дій в Україні в 50-х роках XVII ст., дбав про те, щоб навчання було на рівні вищої європейської школи. Викладачі колегії виступали організаторами боротьби проти католицької експансії та унії, за зміцнення православ’я, що в тодішньому розумінні було власне пропагандою патріотизму, утвердженням національної та державної цілісності українського народу.
Значне місце в духовному житті українців тієї доби посідала полемічно-публіцистична проповідь, яка переросла релігійні рамки і стала активним засобом ідеологічного впливу на населення. В курсі риторики, який Галятовський викладав в академії, сформульовано принципи побудови проповіді. Усвідомлення необхідності розвитку нового типу казань спонукало письменника до створення спеціального посібника для складання проповідей.
Так у 1659 р. з’явилася збірка проповідей “Ключь разумєнія” і доданий до неї перший український курс гомілетики “Наука, або способ зложеня казаня”, де викладено теоретичні засади української схоластичної проповіді. Зростання національної самосвідомості українців у середині
XVII ст. і пробудження інтересу до живої думки вимагали від проповіді не тільки утверджувати у вірі й морально наставляти прихожан, а й розширювати їхні уявлення про світ, давати певні знання, зацікавлювати слухачів.
У “Науці…” викладено загальні гомілетичні настанови щодо складання проповідей, дано зразки створення похоронних проповідей на смерть людей різного стану, віку, статі, подано рекомендації щодо проповідей недільних і на свята. Структурно проповідь, за Галятовським, має складатися з трьох частин: екзордіуму (вступу), нарації (викладу казання, основної його частини) і конклюзії (заключної частини). Проповіді, зібрані в “Ключ разумєнія”, мали служити зразками для казнодіїв, а оповідання – легенди та оповідання – чуда збірників – матеріалом для укладання нових казань. Одна з основних вимог, які ставив Галятовський перед проповідниками, полягала в тому, щоб казання було зрозумілим і цікавим.
Для цього він радить читати книги “и що хорошое вычитаєш, нотуй собє и до своєго казаня апплєкуй”.
І. Галятовський – представник типово барочних форм і стилістичних прийомів, які панували в українській літературі другої половини XVII ст. Його праці написані українською літературною мовою, що значною мірою наближається до народнорозмовної, і польською.
Літ.: Сумцов II. Ф. Иоанникий Галятовський //Киев. старина. 1884. № 1-4; Історія української літератури: У 8 т. К., 1967. Т. 1; Константин Біда. Іоаникій Галятовський і його “Ключі разумєнія”. Видання Українського католицького університету ім. св.
Климента папи. Рим, 1975; Величко С. Літопис: У 2 т. К., 1991. Т. 2; Макаров А. М. Світло українського бароко.
К, 1994.
І. Чепіга
(1 votes, average: 5.00 out of 5)