Остання чверть XІІ століття – час в історії східних слов’ян дуже напружений. Давньоруська держава втратила свою колишню могутність, тому збільшилася кількість нападів половецьких ханів на Русь. Незгоди між князями, безперервні міжусобні війни ослаблювали країну, і половецькі хани з кожним роком усе глибше проникали вглиб країни, неодноразово загрожуючи навіть Києву. Руський народ боронив свої землі, вимагав від князів об’єднання для боротьби із кочовиками. 1184 року князь Святослав організував похід південноруських князів проти
За рік новгород-сіверський князь Ігор зі своєю дружиною виступає у похід. Нечувану хоробрість проявили воїни, захищаючи рідні простори від зазіхань кочовиків. “А мої ті куряни – воїни вправні, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі… луки у них напружені, сагайдаки отворені, шаблі вигострені”, – так характеризує свою дружину князь Всеволод. Мужні русичі викликають симпатію своєю любов’ю до рідного краю, готовністю загинути за його незалежність.
Боронити рідний край, зміцнювати могутність своєї держави, укріплювати її економічний потенціал – цього ми можемо вчитися у наших далеких пращурів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)