Билина

Билина – епічні речитативні пісні, які в княжі часи виконували в Україні народні співці-музики. Внаслідок татаро-монгольського іга в ХШ-XIV ст. вони були занесені скоморохами в далекі, окраїнні землі княжої держави, поширилися на Уралі й у Сибіру. В Україні на зміну цьому старовинному епосу прийшли козацькі думи, пісні, легенди про боротьбу з турками, татарами та польськими загарбниками в XVT-XVH ст.

У Б. виділяють декілька циклів: багатий міфологічними мотивами дохристиянський (про богатирів Микулу Селяниновича, Святогора, Вольгу Всеславича,

які віддзеркалюють мотиви переказів про київських князів Олега й Ольгу); київський (з центральним образом князя Володимира, в якому поєднано риси Володимира Великого і Володимира Мономаха; про Іллю Муромця, який названий ще Муровцем, чернігівського богатиря, могила якого зберігалася в Києво-Печерській лаврі ще в XVII ст., про Альошу, який відомий у думі як Олексій Попович, добриню тощо); волинсько-галицький (про князя Романа, дюка (дуку) Степановича, Чурила Пленковича, Михайла Козарина, дуная та ін.); новгородський (про Василя Буслаева, Садка та ін.); казково-новелістичний (про Гліба Володієвича, Соловія Будимировича (Гудимировича),
Хотіня Блудовича, Івана Годиновича та ін.). У Б. фігурують Київ, Чернігів, Галич, Новгород та ін. міста Київської Русі, відображена боротьба з кочівниками – “невірною силою”. Б. у пізніші часи втратили музичний супровід, не мають чітко вираженої віршової структури, римування. Позбавлені вони і ліричного елементу, оповідь зведена до схематичних і стереотипних загальників, до небагатьох типових ситуацій.

З цього погляду українські думи, “Слово про Ігорів похід” краще зберегли особливості українського давнього дружинного епосу, ніж Б. Назву Б. запозичив із “Слова про Ігорів похід” у 30-40-х XIX ст. російський фольклорист І. Сахаров. Традиційна народна назва Б. – “старини”. Вживались й інші терміни – “історичні”, “билеві пісні”, “богатирський епос”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Билина