Філософський зміст образу весни у вірші О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю”
Вірш “Весно, весно, без меж і без краю” – один із ранніх віршів О. Блока, коли поет, захоплюючись філософією Соловйова, намагався через образи-символи зрозуміти світ і передати його суть у творчості. Образ весни – центральний символ вірша. Його зміст практично невичерпний. Це і пора року, коли все оживає. Але це й образ самого життя, яке не має меж, яке вічно відновлюється й змінюється.
Поет усвідомлює те, що ці зміни не завжди дають лише радість,
О життя! Пізнаю і приймаю Шлю привіт тобі дзвоном щита!
Життя не може бути однаковим, бо тоді б воно не було життям. Адже жити – значить рухатися, боротися, радіти й сумувати. У вірші життя представлене низкою узагальнених образів: “безсонні за спірками ночі”, “світання в фіранках вікна”, “сіл пустельні приймаю оселі, зруби міст, весь їх морок і бруд” тощо. Ці непарадні картини, на перший погляд, нічого спільного не мають з радістю оновлення, яку несе весна. Але це лише на перший погляд.
Саме чекання весни, сподівання весни
З нерозгаданим Божим іменням На затиснутих зимних устах.
Воно буває ворожим, і людина не може кинути щита перед вічно мінливим життям, що сповнене загадки, як жінка:
Ти плечей не відкриєш ніколи… Влада мрії над нами зроста!..
Тонке відчуття нерву життя, його величі вражає. О. Блок розкрив філософський зміст життя-весни через весело-відчайдушні образи, які відображають життєві контрасти:
Піднебесні простори веселі І пекельний невільницький труд!
Образ весни вміщує і традиційні асоціації: весна – пора кохання, пора відновлення, цвітіння, весна – символ життя, що перемагає смерть і холод. Таким чином, образ-символ весни має багато значень, очевидних для більшості, а також відкриває простір для індивідуального сприйняття і наповнення особистим змістом. І головне, що містить вірш “Весно, весно, без меж і без краю” – це віра у те, що життя не має меж – “вічна весна”, “без меж і без краю”. Весна – це символ радості, повноти життя, тому поет говорить, що ладен терпіти будь-які незгоди, “аби тільки очі Дратувала, сп’яняла весна!” І ключовим для розуміння центрального образа є слово “приймаю”. “Все приймаю!” – зазначає поет, і в цих словах велика вдячність Богові за те що дав вічну весну життя.