Весняні мотиви у ліриці Лесі Українки

У кожного поста є улюблена пора року, яку він оспівує, яка надихає його. У творчості Лесі Українки, здається, найчастіше зустрічається мотив весни.

Весна постає у багатьох символічних значеннях. Часом це протиставлення осіннім настроям і суму. Згадаймо:

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Так починається один із найвідоміших віршів “Сопіга $репі зрего”, мотив яко­го – надія і сподівання щастя – стає провідним для всього написаного, для всьо­го життя Лесі Українки. Такою бачить весну лірична героїня

з вірша “В магази­ні квіток”, яка серцем чує поклик весни-чарівниці і шукає ознак весни у квітах. Проте весна не лише у квітах – у співі соловейка, у молодих надіях і снах, бо вес­на – це символ відродження і самого життя:

Знов весна і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають.

Поетеса завжди уміла слухати весну і чути її голоси – від дзвону й голосу до тихого шепотіння. Саме так звучить весна у вірші “Стояла я і слухала весну”. Алі­терації на переміжні “с” – “х” та “л” на диво точно відображають живі звуки вес­ни, які-нікого

не залишають байдужими. Її можна кликати, а можна боятися й ду­мати про неї, та все ж весна перемагає все, як визнає поетеса у вірші “Перемога”.

Тихо думка шепоче: “Не вір тій весні!”

Та даремна вже та осторога, –

Вже прокинулись мрії і співи в мені…

Весно, весно, – твоя перемога!

Іноді у віршах про весну зітхне смуток і жаль, але знову весна перемагає – і поганий настрій, і розпач, і, здається, хворобу. Саме навесні, коли заквітчаєть­ся земля, розумієш, яке щедре життя, як багато наділив нас Бог. Саме такий мо­тив вдячності і захвату звучить у вірші “Давня весна”.

Здається, що чекати навіть від весни, коли ти хворий (“А я лежала хвора й самотна”)! Але поетеса побачила головне: весна – це дар життя, що вічно відноапюється навесні, і вона несе свої дарунки всім, варто лише схотіти їх побачити і зуміти бути вдячним за кожен по­дих свіжого вітру, за зорі і квіти весняні, за те, шо життя прекрасне і воно триває, поки ти живо й трепетно сприймаєш його знаки:

Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла.

Поезія Лесі Українки багатогранна й різноманітна, однак весна – централь­ний образ її поезії – символ надії і любові, символ житгя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Весняні мотиви у ліриці Лесі Українки