“О, весна без конца и без краю…” О, весна без конца и без краю – Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя, жизнь!
Принимаю! И приветствую звоном щита! Принимаю тебя, неудача, И удача, тебе мой привет!
В заколдованной области плача, В тайне смеха – позорного нет! Принимаю бессонные споры, Утро в завесах темных окна, Чтоб мои воспаленные взоры Раздражала, пьянила весна! Принимаю пустынные веси И колодцы земных городов!
Осветленный простор поднебесий И томления рабьих трудов! И встречаю тебя у порога – С буйным ветром в змеиных
Но над нами – хмельная мечта! И смотрю, и вражду измеряю, Ненавидя, кляня и любя: За мученья, за гибель – я знаю – Все равно: принимаю тебя!
24 октября 1907 “Весно, весно без меж і без краю…” Весно, весно без меж і без краю – Владо мрій, що без краю зроста! О життя! Пізнаю і приймаю! Шлю привіт тобі дзвоном щита!
Вас приймаю, недолі погрози, Ласко долі,- вітання й тобі! В зачаклованім царстві, де сльози, В тайні сміху – не місце ганьбі! Вас, безсонні
Ось, розвіявши в вітрі шаленім Коси-змії, ти мчиш, ніби птах, З нерозгаданим Божим іменням На затиснутих зимних устах. В цім спітканні ворожім, некволий, Я ніколи не кину щита… Ти плечей не відкриєш ніколи… Влада мрії над нами зроста!..
І дивлюсь, ворожнечу зміряю, Все – ненависть, прокльони, любов: За тортури й загибель – я знаю – Все приймаю!.. І знову! І знов!.. Переклад Г. Кочура