Одним із найвідоміших віршів великого російського поета-символіста О. Блока поезія “Незнайомка”. У цьому напрочуд мелодійному вірші поет змальовує переплетіння світу грубої реальності та світу чарівної мрії. Світ реальності з перших же рядків постає в описі дикого ресторанного чаду:
По вечерам над ресторанами Горячий воздух дик та глух, И править окриками пяными Весенний животворный дух. У действительности неуютно и скучно:
Вдали над пылью переулочной, Над скукой загородных дач, Чуть золотистый крендель булочной…
Стосунки
Девичий стан, шелками схваченный, В туманном движетея окне.
Здається, її не зачіпає вульгарність оточення; И медленно, пройдя меж пьяными, Всегда без спутников, одна, Дыша духами и туманами,
Она садитея у окна. Вона земна, реальна, але зовсім не така, як усі поруч: И веют древними поверьямн Ее упругие шелка, И шляла с граурными перьямн,
И в кольцах узкая рука.
Зачарований
И странной близостью закованный, Смотрю на темную вуаль, И вижу берег очарованими И очарованную даль. Примітивна, груба реальність відсувається на другий план, стає примарно.
У душі героя прокидаються світлі почуття: Глухне тайны мне поручены, Мне чье-то солнце вручено, И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
І хоча реальний світ знову вривається у свідомість героя, все ж таки зустріч з мрією відбулася, вона сколихнула те краще, що є в героєві:
В моей душе лежит сокровище, И ключ поручен только мне!
То ж чи зможе назавжди світ мрії заступити грубу буденність, залежить від кожної людини.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)