Кирила Петрович був багатий, мав зв’язку, навіть губернські чиновники тріпотіли при його ім’ї. Ніхто не посмітив би не з’явитися “з належною повагою в Село Покровське”. Це міг дозволити собі тільки одна людина – Андрій Гаврилович Дубровский.
Він був найближчим сусідом Троекурова. У свій час обставини розлучили їх надовго, а коли вони побачилися, то зраділи один одному, і часто їх бачили разом. Дубровский був людиною бедным, але незалежним. Троекуров поважав його й з думкою його вважався. Він навіть пропонував поженити дітей
Однак і тут виявилася незалежність характеру Андрія Гавриловича. Він говорив, що бедному дворянинові краще взяти в дружин рівну йому по положенню дівчину, щоб його в будинку не докоряли. Однак згоді між Дубровским і Троекуровым прийшов кінець. На початку осіни, коли Кирила Петрович зібрався на полювання, воно запросив своїх гостей на псарний двір.
Усе захоплювалися хортицями й гончими, один Дубровский супився. Він уважав, що собакам друга живеться краще, ніж його кріпаком, на що один із псарів Кирилы Петровича образився й сказав, що в пана їм
Так був покладений початок ворожнечі, що закінчилася тим, що Кирила Петрович позбавив свого старого товариша маєтку. Всі ці переживання для Дубровского-Старшого закінчилися смертю.
Сварка двох приятелів відбилася й на їхніх дітях. Втратився всього син Дубровского Володимир. Він поневоле став ватажком розбійників. Махаю проти її волі віддали заміж за старого князя.
Зрозуміло, як зложилася подальша доля дівчини. А про сина Дубровского говорили, що він зник за границю