Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя – гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, хтось – у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів?
Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: “Друг вірний – захист міцний”. Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість:
Є
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга – без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. “Є дружби різні”
Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки – це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки.
Якщо з таких стосунків користь
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси.
З однією людиною ми підтримуємо зв’язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта – оптиміст і вміє підбадьорити, п’ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі?
Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: “Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні”.
Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв’язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні.
Нерідко це люди злосливі, в’їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж буде дружити з такими?
Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів:
Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт,
Коли тебе забуде друг – подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павлцчко. “Коли тебе забуде…”
У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне – уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам’ятати, що найвірніший друг – це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті найдорожчій людині – синові чи доньці.