Знайома ситуація: зустрівши, на перерві або після уроків однокласника, який ще вчора не дав списати задачу з геометрії, ти начебто зненацька підставляєш йому ногу, ні на хвилину не замислюючись, що це може привести до серйозних наслідків.
Таке трапляється. Але товариш, спіткнувшись, чинить опір, і тут виявляється, що перевага вже не на твоєму, а на його боці. Конфлікт вичерпується синцем на твоїй руці й подряпинами на обличчі однокласника. І все тому, що ти не зумів критично оцінити ситуацію, не проаналізував дій товариша.
З якої причини
Цілком ймовірно, що у нього на це був свій погляд. І швидше б пояснив, як розв’язати задачу, справедливо вважаючи, що списування – ганебне явище шкільного життя, справжніх знань від цього ще ніхто не отримував.
Самому собі ти здавався борцем за принципи товаришування. А насправді? Ти виявив свої лінощі, задерикуватий егоїзм.
Добре, якщо вчасно стримаєш себе, подолаєш нестримне бажання зривати злість на товаришах, переможеш себелюбство, яке може в майбутньому серйозно зашкодити тобі.
Таким чином, у науці самовиховання неабияку роль відіграє уміння критично ставитися до самого себе, правильно оцінювати свої дії й вчинки, бачити себе ніби збоку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)