Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.).
Перо сови мені на стіл упало, І стрепенулось дико і зухвало, І прошептало виклично: “Лови! Бери й пиши – пиши пером сови!”
Я – жайвір по натурі. Не для мене Перо совине, хитромудро вчене. Ще цілий вік писать мені готове Перо ясне, ранкове, жайворове.
Перо орла мені кинджалом впало, Так стрепенулось синьо – чорно стало, Так сила в ньому клекотала зла: “Бери й пиши – шалій пером орла!”
Я – жайвір по натурі.
Аж тут перо упало солов’їне, В нім – місяць в сонці, все воно – промінне, Всю душу воно вилюбить до дна – Перо – екстаз, перо – самотина.
І здався я. Совине взяв. Орлине. І жайворове взяв. І солов’їне. І кожне з них вмочаю у Дніпро.
Яке ж це зараз у руці перо?
Чому ж тулю до серця всі ці пера? Чому душа захланна, ненажера, Хай в іншім – щедра, тут же – хай напасть, І жодне на виміну не віддасть?!
Чому їх сила завжди на заваді – Й вони в душі взаємно перекляті, Й коли гримить світів лихий огром, Найбільш пишу німим своїм пером?!.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)