Довченко Олександр Коли сльози ллються з твого серця Коли сльози ллються з твого серця,___________ Срібні сльози в самотній ночі,________________ Що ти хочеш, брехні чи кохання,_____________
Скріпи душу й дай знати мені._______________ _______________Якщо з серця твій голос полине, _______________Я почую і тут же прийду, _______________Де би ти не була, моя мила, _______________Я тебе хоч край світу знайду. Зорепадом ввійду в твою хату,_______________ Вітерцем крізь відкритий балкон,_____________
Пелюстками троянд увірвуся,________________ У твій ніжний, чарівний сон._________________ _______________Буду я тебе цілувати, кохана,
Я покину тебе, але вір -____________________ Якщо знов тобі буде самотньо,______________ Я до тебе прийду світлом зір._______________ Ніч на Україні.
Тихо вечiр впаде, Зiрка спалахне, Прохолоду вiтер З моря принесе. Зелень почорнiе, Прийдуть дивнi тiнi,
Тишу розiрвуть Трелi солов’iнi. Мiсяць срiбноликий, Шпилi тополинi, Двоє у садочку – Нiч на Украiнi. Цвинтар кохання.
Цвинтар кохання. Мільйони гробів, Та нема тут свічок, Нема і вінків. Навколо цієї сумної оселі Птахи лиш співають Пісні невеселі,
Ось зовсім ще свіжі, Ось старі і забуті. На кожній могилі Ростуть диво-квіти, Барвисті пелюстки, Ясні самоцвіти.
А ці дивні квіти – Ненароджені діти, Усі жертви зради, Розлуки і муки. А зрада, ніколи вона
Не дрімає. З світанку до ночі І з ночі до ранку У чорній одежі По світу блукає. І знов десь помре
Нещасливе кохання, І місце займе Серед цього зібрання, Три метри вглиб,
Зверху прах забуття, А замість хреста- Розбиті серця… Цвинтар кохання Всіх людей і часів-
Мільйони могил, Мільйони гробів. Осінній парк. Осінній вечір тихо впаде,
Загорне місто в темноту, У час цей зоряний, безмовний, Бродити в парку я люблю. Попереду іде алейка, Побіч алейки – ліхтарі,
У два ряди, стрункі й високі, Стоять, неначе вартові. І шурхотить опале листя, Мені говорячи про те,
Те незабутнє і минуле, Що вже ніколи не прийде. Казкове світло напівморок Не розжене, а лиш згустить, Вдихну пахучого повітря,
Аж серце раптом защемить. О, скільки спогадів прекрасних! Надій, страждань, кохання мить, Неначе було це учора,
А час летить, летить, летить… Дитяча (про кохання) Накотилася на землю Нічка сизокрила Повкладала людей спати
Й місяць засвітила. Вся земля немов у казці, Все позасинало, І на небі голубім – Чорне покривало. Небо, темне і бездонне, Розляглось над нами
Мерехтить воно ясними Перлами – зірками Сині зорі, човник – місяць Навівають тії
Неповторні, незабутні І чарівні мрії. І коли душі погано, Коли смуток гоню- Впаде з неба синя зірка Прямо у долоню
У такі секунди швидко Загадай бажання, І тоді в твоєму серці Спалахне кохання. Пророцтво Українi Тебе ганьба iсопом не омиє,
Не втiшить, як апостола, наруга, Iще не раз заплачеш, що на шию, Пустила ненажерливу подругу.
А твоя нацiя пожне плоди лихого, Спокутують усе бездумнi люди; Тi, хто тельцю вклонились замiсть Бога, – Прихильники запроданця Iуди. Привiт, Вкраїно Привiт, Вкраїно здичавiла,
Могильнику моїх надiй, Лежиш розорена, змарнiла. Що ж, чорний вороне, радiй! Яке одвiчнеє прокляття Тебе терзає з вiку в вiк?
Вгорі лиш радощi та грошi, Внизу лиш скиглення калiк. Де привели тебе новiтнi Червонопикiї панки? Блищаться джипи i мерседеси,
Блищаться в лацканах значки! А соловейки маснодзьобi З екранiв ллють лише нектар.
На псевдославу й блуднi грошi Промiняно Господнiй дар. I що залишиться вiд тебе,
Що буде в твому майбуттi, Якщо дiтей своїх сьогоднi Ти вже катуеш на хрестi. Бабуся просить копiйчину
В юрби таких же бiдолах, Та на вокзалі сiромаха З огидним матюком в устах.
В Шеремєтьєво дощ Знов негода у стані сталевих птахів. Небо в’яжетьcя з смугою сірими нитями мжички, Миє ноги на довгих сріблястих хребтах літаків, Що давно вже байдужi до цеї капарної звички.
В Шеремєтьєво дощ і дощ без упину. Зараз хмари кудлаті, мабуть, на посадку зайдуть. Термінал крізь сльозаві потоки глядить, мов провину
Якусь чує за всю цю брудну каламуть. Що усяка погода – своя, гуркотить дощ відомий всім вислів, Та мордує питанням отая сумнівна краса – Чи зігріє теплом вересневого сонця Бориспіль,
Чи зустріне мене як та мокра холодна Москва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)