Псалми (в перекладі з грецької “пісня”) є піснями релігійного змісту, що були зібрані в Псалтирі і приписувались царю Давиду. Давид (приблизно 1085 р. до н. є. – 1016 р. до н. є.) – це історична постать, давньоєврейський цар. Відомо, що Давид народився у Віф-леємі Юдейському, а приблизно 1055 року став Юдейським царем, а згодом – Ізраїльським царем, а Єрусалим зробив столицею царства. У Єрусалимі Давид збудував знаменитий палац, до якого було перенесено Ковчег Заповіту. Помер у віці 70 років, полишивши по собі 20 дітей від 8 жінок.
В історії
Саул полюбив співака і звелів лишитись біля себе, щоб розважав своїми піснями – про Бога, його милосердя і благодіяння. Ці пісні називаються псалмами
Лейтмотивом псалма є виконання Божих заповідей. Достойним набожним людям протиставляються безбожники і злочинці, яких аморальна поведінка приводить до страждань і загибелі. Псалом будується на антитезі “грішники – праведники”, а його мова є багатою на афоризми та різноманітні художні засоби порівняння (праведник, “як птах”, “як дерево”), символи (шлях – життєва дорога) тощо. Псалом 149 Псалом прославляє благодіяння і милість Господа. У псалмі говориться про право судити народи, племена, царів, якщо сам – святий, тобто безгрішний.
А щоб бути безгрішним, треба бути “смиренним” і виконувати Божі заповіді. Мова псалма багата на різноманітні творчі засоби: зустрічаються анафори, синоніми, епітети (кайдани залізні, меч двосічний).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)