Перед нами Біблія – одна з найбільш улюблених та шанованих книг у всьому світі. Ось уже майже два тисячоліття вона є священною книгою християнства, але разом із тим вона є й залишається для світу досить цінною літературно-історичною пам’яткою, яка повною мірою увібрала в себе мрії та сподівання, фантазію та історичний досвід багатьох народів світу. Читаючи Біблію, ми розкриваємо таємниці художнього світу, міркуємо, у чому сенс життя людини, відкриваємо своє серце доброті, милосердю. Більшу частину Біблії становить Старий Заповіт, що складається
Це розповіді, які оповідають про війни й пожежі, інші природні катаклізми та руйнівні катастрофи, що спіткали людство, але тут ми бачимо й приклади людського героїзму, благородні поривання й подвиги в ім’я людини й людяності. На сторінках Біблії ми зустрічаємося з великими битвами і величними подвигами.
Такими біблійними героями-богатирями є Давид і Самсон, які стали символами героїчної боротьби із загарбниками.
В одному із біблійних переказів “Давид і Голіаф” розповідається, як ізраїльтяни воювали з нечестивими ідолопоклонниками філістимлянами. Одного разу,
Декілька разів звертався з такою пропозицією Голіаф, але всі боялися виходити на двобій із ним: це був велетень на зріст близько трьох метрів. Крім того, це був досвідчений, добре озброєний воїн. У руці тримав спис, великий меч та мідний щит.
В один із днів до табору ізраїльтян прийшов пастушок Давид, що приніс обід старшим братам. Почувши заклик Голіафа, він вирішив вийти на поєдинок з ним, не маючи ні зброї, ні панцира, але із твердою вірою, що переможе ворога, адже Бог допоможе йому. Узявши п’ять гладеньких камінців і пращу, він сміливо вийшов назустріч ворогові.
Голіаф здивувався й обурився, побачивши перед собою хлопчика, а потім почав глузувати з нього. Проте відважний юнак не звертав уваги на погрози й насмішки противника і сказав йому: “Ти йдеш проти мене зі списом і мечем, але я йду проти тебе в ім’я Господнє, Бог допоможе мені перемогти тебе”. Вийнявши з торбинки камінь, Давид поклав його до пращі і щосили кинув його, пробивши череп супротивникові. Коли Голіаф упав, Давид підбіг до нього і, схопивши меч, відтяв ворогу голову.
Філістимляни, побачивши це, у розпачі кинулися тікати, а ізраїльтяни наздоганяли їх і багатьох убили. Давид же після бою заспівав пісню хвали Богові, бо хотів, щоб славили не його, а вшановували Бога, довівши нам, що той, хто любить Бога, не чекає слави від людей.
Інші біблійні перекази знайомлять нас із богатирем Самсоном, який мав з народження незвичайну силу. Перед народженням хлопчика ангел Господній повідомив матір, що син її має стати слугою Господа, але йому ніколи не можна стригти волосся й пити вино.
Спливали роки. Хлопчик виріс. Декілька разів ходив Самсон на філістимлян, але всі засідки, які робили йому вороги, він завжди обминав і щасливо повертався додому.
Бог наділив його такою фізичною силою, що він міг голими руками роздерти пащу розлюченого лева або зірвати й винести на собі міську браму.
Та одного разу Самсон, прийшовши до філістимлян, оселився у жінки Даліли, яка йому дуже сподобалася. Але це була хитра й підступна жінка. За багатство, яке пообіцяли їй філістимлянські начальники, вона погодилася вивідати у Самсона, звідки в нього така сила. Тричі обминав нещастя Самсон, говоривши неправду Далілі, але на четвертий раз жінка вивідала-таки його таємницю і, коли він заснув, обстригла йому волосся. Бог відвернувся від Самсона, і втратив Самсон ту силу, яка була раніше.
А філістимляни, схопивши силача, викололи йому очі й кинули до в’язниці. Тоді Самсон почав благати Бога: “Господи, не залишай мене, згадай про мене і востаннє дай мені мою колишню силу!” І Бог зглянувся на Самсонове прохання, повернувши йому силу. Схопив тоді Самсон дві колони, на яких тримався дах храму, й щосили рвонув їх. Колони впали, і дах накрив і Самсона, і філістимлян.
Такий подвиг здійснив богатир Самсон, знищивши разом із собою багато ворогів. Біблійні герої-богатирі Давид і Самсон привертають увагу до себе своєю сміливістю, мужністю, ненавистю до ворогів, відвагою й силою, а перемагають вони тому, що керує ними Божа воля. Проте доля цих героїв учить нас: ніколи не треба забувати заповідей Божих.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)