У п’єсі “Ярослав Мудрий” І. Кочерга відтворив дух історичної епохи XI століття за часів князювання Ярослава Мудрого. Він зумів втілити основні настрої тієї доби в живих та яскравих образах.
У п’єсі багато дійових осіб. Крім історичних постатей (Ярослав, Інгігерда, Анна), чимало авторських персонажів (Микита, Журейко, Милуша, варяги). Кожен з цих образів має індивідуальні риси характеру і водночас є органічною частиною цілого твору, в центрі якого – постать Ярослава.
Прагнучи не тільки до історичної, а й до художньої правди,
Князь упевнений, то “мудрий лад не насадити кроткими руками”. Психологічні суперечності, що відбуваються в його душі, краще всього пояснює він сам:
І двох царів жага мене пече:
Як цар Давид, люблю я мирні гуслі,
Як цар Саул, вражаю їх мечем”.
Міжусобні війни, зазіхання варягів на російську землю, складні відносини між
Але ми бачимо Ярослава і як люблячого батька, і як людину, що здатна великодушно оцінити сина Костянтина, Микиту, і як мудрого правителя, котрий доручає будівникові Журейку звести місто на півдні, зміцнивши у такий спосіб південні кордони Давньої Русі. Він і людина, у якої непросте сімейне життя.
Два прекрасних русича, Микита та Журейко, здатні переступити через власне горе заради миру на рідній землі. Ніжною і водночас сильною, доброю, мудрою постає перед нами дочка Ярослава, Єлизавета. Її життя трагічне, бо несила знести розлуку з рідною землею. Так само не уявляє свого існування на чужині і проста дівчина Милуша.
Це чиста, віддана в коханні і здатна на самопожертву заради коханого українка. З образами Інгігерди, варягів пов’язані роздуми великого драматурга над антинауковою версією про те, що засновниками давньоруської держави були нормани.
Всі ці образи допомагають драматургові розкрити основну ідею твору – ідею патріотизму, боротьби за національну незалежність і щасливе мирне життя народу.