Мені Дубровский дуже симпатичний. І я хочу постаратися його зрозуміти. Виріс Володимир Дубровский у добрій, гарній, чесній сім’ї. Батьки його дуже любили, і він ставився до них з повагою й любов’ю.
Були вони небагатими дворяна-мі, але не почували себе приниженими. Батько Дубровского був людиною честі, з почуттям власного достоїнства. І сина так виховав.
Володимир служив у Петербурзі. Раптом він одержує пись-мо, з якого довідається, що маєток у них відібрав Троекуров і батько при смерті. Дубровский приїжджає додому й застає батька
Весь маєток за рішенням несправедли-вого суду належить Троекурову, людині, що вбила його батька. А Дубровский виявився бездомним і жебраком. Наказ-Ные, що приїхали відбирати маєток, звертаються з ним грубо, зневажливо. Владимир останній раз обходить рідний будинок. Він не може винести думки, що все це дістанеться його ворогові.
Дорогі його серцю портрети батька й матері знімуть зі стіни й закинуть куди-небудь у прикомірок. Він знаходить зв’язку листів матері, перечитує їх. Скільки в них турботи й ма-теринской любові! Так невже
Дубровский не може із цим упокоритися. Він вирішує підпалити будинок. Нехай не дістанеться Троекурову.
Тепер йому немає шляхи назад. Адже за законом він злочинець. До того ж коваль Архип замкнув двері, і в будинку згоріли всі продажні приказні. Кріпаки Дуб-Ровского були дуже віддані своїм панам. Вони готові були бунтувати проти Троекурова, визнаючи тільки Дуб-Ровского своїм паном.
Дубровский забирає частина своїх людей і йде в ліс. Він стає проводирем розбійників. Але Дубровский – шляхетний розбійник.
Він ніколи не кривдив бедных, сиріт, удів і грабував тільки богатых.
Мені жаль, що доля Дубровского зложилася так печаль-но. Він втратив рідний будинок, батька, кохану дівчину, став з-гнанником. Не знаю, чи можна виправдати Дубровского у всьому, але зрозуміти його можна.