Буфонада (італ. buffonata – блазенство) – комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання. Елементи Б. використовували скоморохи, “мандровані дяки” в інтермедіях, колядники у вертепному дійстві. Б. широко використовується в цирку, переважно в клоунаді коміками-буфами. У літературі елементи Б. наявні у творах гумористів та сатириків – в “Енеїді” І. Котляревського, у прозових та драматичних гумористично-сатиричних
Щоб не міг пізнати з тварі В вас не шкапу, а черницю. Та вихайте більше задом, Ржіть, підскакуйте тим часом І старайтесь повертатись До портьєра заднім фасом… Таке окарикатурення будується на принципах гротеску в буфонадному творі.
Елементи Б. майстерно використав у своїх комедіях “Отак загинув Гуска”, “Мина Мазайло” М. Куліш.