Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах). А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму та ін.), обстоюється теософією, окультизмом тощо, джерелами яких живиться художня література. Часто елементи А. спостерігаються
Такими, зокрема, постають образи вітру, Дніпра та сонця, до яких звертається Ярославна у “Слові про Ігорів похід”, природні явища у ліриці ( “Ой, не крийся, природо, не крийся” П. Тичини), у пейзажних замальовках прозових творів (М. Коцюбинський, О. Довженко, М. Стельмах та ін.), у драматичних творах (“Лісова пісня” Лесі Українки, “Над Дніпром” О. Олеся та ін.).