Боротьба добра і зла в поемі Івана Франка “Мойсей”

Боротьба добра і зла в поемі Івана Франка “Мойсей”

Поема “Мойсей” – вершинний твір Івана Франка, окраса і гордість вітчизняної літератури. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя і народу в процесі наполегливого шукання “обітованої землі”, про майбутні сили мас, здатних висунути із свого середовища в процесі революційного руху проводирів, що приведуть до перемоги.

Поема писалася одним подихом, на великому творчому піднесенні. Цьому значною мірою сприяли тогочасні революційні

події, що живо-творною силою наснажували думку поета. Покладена в основу твору біблійна тема, по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у старі релігійні образи і картини Франко вклав новий революційний зміст, глибоку філософську думку.

В передмові до твору І. Франко писав, що основною темою поеми він зробив смерть Мойсея, як пророка, не визнаного своїм народом. Конфлікт Мойсея з народом коріниться не в егоїстичних прагненнях його як вождя і пророка. Мойсей – втілення безмежної доброти і відданості своєму народові:

О Ізраїлю! Якби ти знав,

Чого в серці тім повно!

Якби знав,

як люблю тебе,

Як люблю невимовно!

Але втомлений, фізично і духовно, народ стає жертвою провокації Мойсеєвих ворогів – Датана і Авірона, – зневірюється в доцільності походу, перетворюється на юрбу “номадів лінивих”. Це призводить до сутички Мойсея з народом, а далі й до цілковитого розриву з ним. У конфлікті з народом – трагедія Мойсея як пророка.

Демон зневіри Азазель отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: “Одурив нас Єгова!” За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.

Та безмежна відданість своєму народові не пропадає марно. Смерть самотнього вигнанця – Мойсея – піднімає народ до нового походу на чолі з “князем конюхів” – Єгошуа – і продовження свого нелегкого шляху, бо щасливе майбутнє було вже близько. Ніщо не в силі спинити переможний рух народу, бо народ є творцем історії, йому чужий всякий застій, тупцювання на місці. Цю філософську думку І. Франко розвиває у всій поемі.

Саме тому він робить народ головним героєм свого твору.

Таким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань і сумнівів у справедливості обраного ним шляху. Зневіра в сили народу, навіть миттєва зневіра – злочин, який заслуговує на покарання.

Мойсей відданий своєму народові, беззавітно любить і бореться за його визволення, але на хвилину він схибив у своїй вірі. За це зазнав жорстоко го покарання. Вождь повинен бути цільною людиною, бути завжди зі своїм народом, вірити в його сили.

Поема “Мойсей” стала улюбленим твором революційної молоді як на Україні, так і в Росії.

Навіть в часи повної зневіри, коли здавалося, що ніякого просвіту в житті уже не буде, Франко знову й знову ставав до боротьби. Силу йому повертало все те ж почуття любові до людини і високої відповідальності перед трудящими, суспільна праця на їх користь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Боротьба добра і зла в поемі Івана Франка “Мойсей”