Василь Чумак – Біографія

Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.

Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині.

1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав до Києва, де став активним діячем партії боротьбістів. Працював секретарем журналу “Мистецтво” і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії

при Народному Комісаріаті Освіти УСРР, член літературного угрупування “Гарт”. Розстріляний у Києві денікінською контррозвідкою разом із Гнатом Михайличенком за участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині.

Василь Чумак – автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей (“Революція як джерело”, “Євангелія Новітнього Заповіту”). Друкувався з 1917 року. Автор виданої посмертно поетичної збірки “Заспів” (1920).

У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів

(Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про “перших хоробрих” – основоположників української радянської літератури. Але на початку 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені. У середині 1950-х років Чумака реабілітовано.

На честь Василя Чумака в Києві та Городні названі вулиці.

На гімназії (м. Городня), де навчався у 1914-1918 рр. Василь Григорович Чумак, встановлена меморіальна дошка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Василь Чумак – Біографія