Скляренко Семен – Біографія

Семен Володимирович Скляренко (26 вересня 1901 – 7 березня 1962) – український письменник, автор історичних романів та белетрист.

Народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині, в родині зубожілого селянина.

Навчався в місцевій школі, потім – у Золотоніській гімназії. Багато читав, захоплювався літературою, а пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті “Голос труда” було надруковано його перший твір – вірш “Гімн праці”.

Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного

села, працює бібліотекарем, учителює, водночас друкується в періодичній пресі. Його поезії, нариси, оповідання публікуються в київських газетах “Більшовик”, “Селянська газета”, альманасі “Вир революції”.

1921 року Прохорівський комнезам посилає Скляренка вчитися до Київського політехнічного інституту, а через півроку його призивають до лав Червоної Армії. Відслуживши, Скляренко з осені 1924 року живе в м. Єгор’євську Московської області, де завідує клубом, керує культвідділом ради профспілок.

Повернувшись у 1926 році на Україну, він працює в черкаській окружній газеті “Радянська думка”,

а з 1927 року – в київській “Пролетарській правді”.

Скляренко виступає з рядом оповідань, публікує збірку оповідань “Вітер з гір”. У повісті “Матрос Ісай” (1930) письменник відтворює епізоди подій громадянської війни в Україні.

З появою трилогії “Шлях на Київ” (“Шлях на Київ”, 1937; “Щорс Микола”, 1939; “Польський фронт”, 1940) автор здобуває широке визнання.

Служба військовим кореспондентом під час Німецько-радянської війни допомогла письменникові створити повість “Україна кличе”, в центрі якої образ Сили Жердяги, одного з основних персонажів роману “Шлях на Київ”.

Кращі оповідання і мініатюри, написані Скляренком у роки війни, ввійшли до збірки “Рапорт” (1945).

Після війни, у 1948 році, виходить збірка його нарисів “Орлині крила” про “подвиги” комсомольців на фронтах ].

У 1954 році вийшов роман Скляренка “Карпати”.

Визначним досягненням історичної романістики 1950-60-х років стали твори С. Скляренка “Святослав” (1959) і “Володимир” (1962). Скляренку не судилось завершити трилогію з історії Київської Русі – написати роман про Ярослава Мудрого: 7 березня 1962 року талановитого романіста не стало.

У Києві мешкав у будинку письменників Роліт (1934-1952 рр.) та в будинку на Червоноармійській вулиці, 6 (1952-1962 рр.), на фасаді якого йому встановлено пам’ятну дошку.

Помер 7 березня 1962 року. Похований на Байковому цвинтарі (надгробний пам’ятник – граніт; скульптор А. С. Шаталов; встановлений у 1963 році).

Творча дільність

Поезії почав друкувати з 1913; був співробітником одного з перших радянських літературних журналів “Вир Революції” (1921), пізніше журнал “Життя й Революція”.

У прозі Скляренко активно виступав з 1930, видавши понад 60 книг оповідань, нарисів, повістей і романів; серед інших книги оповідань і нарисів: “Вітер з гір”, “десять ченців”, “Три республіки” (1930), “Водники-ударники” (1931), “домаха Завгородня” (1934), “Пулино-Гута” (1935), “Оповідання про почуття” (1936), “Радість людського існування” (1937), “Завжди разом” (1942), “Рапорт” (1945), “Орлині крила” (1948) й ін. На 1930-і pp. припадає низка більших прозових творів Скляренка виробничої тематики, зокрема роман про побудову дніпрельстану “Бурун” (1932). Спрямований проти “українського буржуазного націоналізму” роман-трилогія “Шлях на Київ” (1937-1940), написаний за офіційною радянською концепцією тенденційного перекручення історичних подій доби українських визвольних змагань.

За другої світової війни Скляренко працював військовим кореспондентом, і на цей час припадають його повісті з воєнної тематики: “Україна кличе” (1943) і “Подарунок з України” (1944). Критика відзначала схематичність повоєнного роману С. про відбудову колгоспів “Хазяїн” (1948)(“Правда Украины” 1950 – 15 серпня) і незнання дійсності в написаному за наперед визначеною схемою романі про дорадянське минуле Закарпаття “Карпати” (1952). Найвищим досягненням у творчості Скляренка є його історичні романи з останніх років життя: “Святослав” (1959), високо оцінений критикою (Олександр Білецький) за майстерне відтворення державно-творчої діяльності київського князя і повноту зображення життя Києва тієї доби на базі використання багатьох історичних джерел, і “Володимир” (1962), з тими самими прикметами.

За життя Скляренка вийшли: “Вибране” (1948) і “Твори” (т. І-V, 1955).

Вшанування

У Києві в Оболонському районі є вулиця Семена Скляренка, бібліотека на вулиці Олеся Гончара, 75В. У Золотоноші іменем письменника названо місцеву гімназію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скляренко Семен – Біографія