Марі́я Аваку́мівна Познанська (народилася 15 липня 1917 в селі Петрашівка, нині – село Гайворон Володарського району на Київщині, померла в 1995) – українська поетеса.
Народилася в селянській родині. Марію з раннього віку привчали до роботи. Закінчивши школу, дівчинка спочатку працювала в польовій бригаді, а потім рахівником правління. Ще тоді вона навчилася любити і розуміти землю, поважати працю хлібороба.
З дитинства писала вірші, складала пісні. добираючи мелодії, дівчинка наспівувала їх подружкам. А ще Марійка полюбила поезії Т.
В 1937 вступила на дошкільне відділення Білоцерківського педучилища. Тоді ж білоцерківська районна газета надрукувала перший вірш Марії Познанської. 1939 року її перші вірші для дітей надруковані в журналі “Жовтеня”.
Під час Німецько-радянської війни евакуюється в тил, працює в радгоспі.
1945 року вона стала студенткою Київського педінституту, а в 1946 вийшла у світ перша збірка поезій для дошкільників “Мій квітник”. Благословив молоду поетесу на творчий шлях Павло Тичина,
Визнаною дитячою письменницею Марія Познанська стала на початку 1950-х років, маючи у своєму творчому доробку майже десяток поетичних збірок для малих читачів. Особливо полюбилися дітям такі книжки: “Про чудо-ліс, що на полі зріс”, “Любій малечі про цікаві речі”, “Чим пахне коровай”, “Про золоті руки”, “Що я знаю про метро”, “Асканія-Нова”, “Про білий халат і наших малят” тощо.
Талант педагога і талант поета – ось те щасливе поєднання, яке, мабуть, зумовило популярність віршів Марії Познанської серед дітей.
Удостоєна літературної премії імені Лесі Українки (1978).