Багряний І. Золотий бумеранг: Вірші, роман у віршах, сатира та ін. поезії / Упоряд., авт. передм. та приміток О. В. Шугай. – К.: Рада, 1999. – 679с.
Так оце та Африка?! Так оце той вирій?! Ходить, ходить сонечко По пустелі сірій.
Попереду – море, А позаду – гори, Межи ними один пісок, Горе ж мені, горе!
Кам’яні доріжки Покололи ніжки. Від жари в пустині Пухирі на спині. “НІ, НЕМАЄ КРАЩЕ В СВІТІ, ЯК НА УКРАЇНІ!”
Шкіра посмалилась, Ніжки натрудились, Оченята без матусі Тяжко занудились.
Тут піски гарячі, Тут страшні пустині. Ні,
Тужить Павлик з горя Край синього моря, В море поглядає. А море безкрає.
Павлика втішають Мавпи, й носороги, І смугасті зебри, Й струсі довгоногі,
Чорні крокодили І гіпопотами. Ластівки приносять З дому телеграми:
“Повертайсь, бурлаче, Годі мандрувати, Бо скучає батько І сумує мати. Час уже додому З мандрів повертати”.
І радіє Павлик, Кричить здалека: “Скоро вже додому Полетять лелеки! А поки – цілую Сестричку і маму!.” Ластівка моторна Несе телеграму. V
Погостили досить – Час уже вертати. Вийшли, вийшли проводжати Їх усі звірята.
Чорні крокодили
І смугасті зебри, Й грубі носороги Посідали рядом, Підібгавши ноги.
Тут іще й акула Хвостиком майнула, З моря виходила, Речі говорила.
З нею всі малята, – Дрібні акулята, – Назбирали в моря Подарунків гору.
Засурмили сурми, Захитались пальми, – Павлика прощати Слон іде печальний,
А за ним малятко – Мале слоненятко Слізоньки втирає – Павлика прощає.
Так усі стояли, Квітами махали І на Україну Друга проводжали.
Проводжали друга В ранішню годину. “ОЙ, ВІЗЬМИ З СОБОЮ Й НАС НА УКРАЇНУ!” VІ
Летіли лелеки Із країв далеких, Помежи хмарками, Попід небесами, Через сині гори, Через Чорне море. Не боявся Павлик, Бо не знав тут горя.
У лелеки крила Дужі та широкі, В небесах літають Швидко і високо.
А на Україні Зажурилась мати: “Щось нашого сина З мандрів не видати!”
Коли тут – л е л е к и! Прибули здалека! Приземлитись хочуть, Дзьобами стукочуть,
Дзьобами стукочуть, Крилечками мають – Всіх поздоровляють, Всіх поздоровляють!
Матінку стареньку, І сестру маленьку, І біленькі хати, І сади строкаті, І степи широкі Золоті та сині. Ой, немає краще Як на Україні!
Спустились лелеки Посеред левади. Павликаа стрічають Всі живі і раді: Батько і матуся, Лесик і Настуся, Крілик і крільчата, Півник і качата.
І сміються збоку Радісно лелеки, Як усі питають Про краї далекі.
Весело сміється Сонечко надворі – Павлик подарунки Всім привіз з-за моря:
Лесикові – мила Й лист від крокодила. А малій Настусі – Пір’їнку від струся. Квіти має мама Від гіпопотама.
Тато ж що здобули? – Мушлю від акули, Ще й від носорога Кремінь для кресала. Стільки подарунків Африка прислала.
Решта ж мають квіти І від всіх привіти, Від усіх привіти, Від усіх привіти.
А лелеки дружно Лагодять хатину, Ще й нову будують – Дбають цілу днину.
По зелених луках З Павликом гуляють, Радісно з весною Всіх поздоровляють:
І червоні маки, І волошки сині. Ой, немає краще, Як на Україні.
Голубі озера І пісні пташині. ОЙ, НЕМАЄ КРАЩЕ, ЯК НА УКРАЇНІ.
1943 .
(1 votes, average: 5.00 out of 5)