В творі Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” правдиво висвітлено український побут та звичаї. Завдяки автору ми й сьогодні можемо уявити, яким було життя селян після скасування кріпацтва – коли нарешті люди скинули з себе жахливе ярмо і стали працювати на самих себе. Важливим пріоритетом стає земля. Тому за кожен її клаптик люди боролися навіть з ріднею. Селяни стали вільні від кріпацтва, але багато хто потрапив у полон своїх егоїстичних поривань.
Де тільки й взялися злість, почуття наживи, що призводили до сварок та бійок.
Завдання жінки – приготування їжі, прибирання оселі, лагодження одежі, прання, ткання та багато чого іншого. Діти змалку також долучалися до посильної для них роботи. Байдикувати в селі означало жити в злиднях.
Та окрім праці українці вже мали змогу й відпочити. Дівчата та хлопці збиралися на вечорниці, дорослі також влаштовували посиденьки. У свята традиційно кожен вдягав найкраще,
За давнім українським звичаєм кожна дівка на виданні повинна була мати свою скриню з приданим, сама вишити рушник. Розмір скрині часто впливав на кількість бажаючих свататися. Так у повісті стара Кайдашиха раділа багатій скрині Мотрі і була розчарована мізерним приданим Мелашки.
Автор детально зображує старовинні українські обряди: розглядини, сватання і самі весілля. Було прийнято запрошувати гостей до столу тричі, а чарку горілки треба було неодмінно випити до дна, щоб не залишити на сльози молодим. Селяни з особливою любов’ю дбали про плодові дерева. Недарма Україна завжди славилася своїми вишневими садами. Гордістю людей була й ошатна хата.
Згадаємо, як Мотря старанно вимальовувала півників, прибирала оселю. Велику увагу приділяв письменник мові персонажів. Вона яскрава, здобрена народними прислів’ями.
Гарною традицією є й українська пісня. Без неї працювати було важко, а розважатися сумно. Кожен обряд мав свою пісню.
Повість наповнена гарною українською музикою. Поряд з такими гарними звичаями автор висвітлює й проблеми селянства того часу. Користуючись засобами сатири він викриває людську обмеженість, жагу до збагачення, знецінення моралі. Центром усього для багатьох селян стає земля.
Й це зрозуміло, адже вона їх годує. Але надмірна жадібність призводила до трагічних результатів. Прикладом стає родина Кайдашів.
Вони роботящі і незлобливі за природою люди, але деградують внаслідок численних сварок. Ми бачимо проблему непорозуміння між дітьми та батьками, неповагу один до одного. Кайдаша висміюють рідні діти, Карпо від люті навіть на матір намагається підняти руку, невістки та свекруха постійно лаються. Все це призводить до роз’єднання родини. В кінці повісті рідні люди ладні загризти один одного за клаптик землі.
Навіть поетичні душею Лаврін та Мелашка черствіють під впливом інших. Іван Нечуй-Левицький на прикладі однієї родини показав проблему всього українського пореформеного селянства. Він з болем помічав, як такий добрий народ втрачав свої моральні цінності.
Але автор вірив, що відродження можливе.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)