Чому ж співчуває оповідач? Положенню народу. Роман дає широку панораму життя кріпосного селянства. І Радищева обурює навіть не стільки бідність і найтяжка праця селян, скільки те, що вони, як кріпаки, позбавлені вільної волі, юридично безправні. “Селянин у законі мертвий”, – пише Радищев.
Причому мертво тільки тоді, коли потрібна захист закону. Про це говорить глава “Зайцево”. Протягом багатьох років жорстокий поміщик і його сім’я мучили селян, і ніколи ніхто не заступився за нещасних.
Коли ж виведені з терпіння селяни
Доля селянина страшна: “И жереб заклепаного в узи, і жереб ув’язненого в сморідній темниці, і жереб вола в ярмі”. Але оповідач, вихований на ідеях освіти, затверджує рівність всіх людей. Але селяни здебільшого просто по-людськи краще поміщиків. Поміщики в романі Радищева майже все – негативні персонажі, нелюди.
Вдачі ж селян здорові й природні, вони не заражені штучною цивілізацією. Це особливо ясно видно при порівнянні міських і сільських дівчин: “Подивитеся, як всі члени в моїх красунь круглі, рослы, не скривлені, не зіпсовані. Вам
Ну, люб’язна моя племінниця, із трехвершковой твоею ножкою, стань із ними поруч і біжіть наввипередки, хто скоріше досягне високої берези, по кінець лугу вартої?”.
Сільські красуні здорові й доброчесні, а в міських “на щоках рум’яна, на серце рум’яна, на совісті рум’яна, на щирості… сажа”.
Головна заслуга Радищева й головна його відмінність від більшості викривальної літератур вісімнадцятих століть полягає в тому, що він не ремствує на окремі негативні приклади, а засуджує сам порядок речей, існування кріпосного права:
Спокою рабського під покровом Плодів златых не зросте; Де все розуму претит стремленью, Великость там не животіє.
Своєрідність “Подорожі з Петербурга в Москву” полягає в тому, що Радищев, взявши форму “подорожі”, наповнив її викривальним змістом. Чутливий герой сентиментальної літератури, хоча й здатний на жаль, прагне піти від зла цього миру в себе, а оповідач із “Подорожі з Петербурга в Москву” стурбований суспільними питаннями й прагне служити суспільному благу.
“Подорож з Петербурга в Москву” – перший російський ідеологічний роман, де ставляться не стільки художні, скільки політичні завдання. У цьому його своєрідність і значення для всієї нашої літератури