Зображення прагнення народу до волі в поемі И. Франко “Мойсей”

Неволя ще ніколи не прикрашала життя, нікому не давала натхнення для жизна й роботи. Тому й боровся український народ за свою самостійність, за волю. Довгий і довгий шлях довелося пройти йому, і не просто пройти, а зі зброєю в руках, тому що досить уже було терпіти знущання всіх поневолювачів.

Саме про цьому й розповідає у своїй поемі “Мойсей” великий син великої України Іван Франко. Поема “Мойсей” – теперішній заповіт українському народу, що

…замучений, розбитий, Начебто паралітик той на роздоріжжя, Людським презирством,

начебто струпом, покритий!

Ятрить серце Франко рабський стан рідного люду, палить душу поета пекучий сором. Тому що талантливейший народ став у сусідів “гноєм, тяглом у поїздах їх швидких”, перетворився в паралітика, покірного тому, хто зрадою й розбоєм скував його. Виходить, що даром цей край був весь политий кров’ю борців? І “йому вже не пишатися в красі, волі й здоров’ї”? Але ні, іде вперед український народ.

Франко розповідає про блукання, пошуки українців за допомогою алегорії. Мойсей веде ізраїльтян, щоб знайти пречудову йорданську долину. На початку поеми ми бачимо розгублених, змучених

людей, які вже нікому не вірять. Боляче чути такі слова:

“Зневірився люд і сказав: Набрехали пророки! У пустелі нам жити й умирати! Чого ще чекати! І скільки?”

Але Мойсей, теперішній пророк, не може спокійно дивитися, як змінилися думки колись волелюбного народу, не може мовчати, коли люди перестали вірити самим собі, у свої сили

Адже Все, що мав у житті, він віддав Для однієї ідеї, И горів, і яснів, і страждав, И трудився для її

Але Мойсей уже не той Мойсей, якого пам’ятають люди. За сорок років блукань і пошуків змінилися і його голос, і його фізичні сили. Але в душі його горить вічний вогонь, що і веде його вперед, до землі обітованої. Пророк, всупереч волі громади, що після угод Датана й Авирона заборонила йому говорити, все-таки говорить із народом. Він висуває обвинувачення людям у тім, що вони зрадилися лінощів, духу рабської покірності, сталі задовольнятися низьким, напівтвариною животінням.

Хіба так можна жити, хіба це життя? Тому й призиває Мойсей народ іти вперед, не сидіти на місці, не чекати, поки на них зійде божа благодать. Необхідно самим шукати шлях до кращого життя. А в це пророк вірить, вірить, що народ підніметься й відправиться у великий похід до волі:

И я знаю, ви рушите всі, Начебто повінь навесні. И в знаменитому поході своєму Не запитуйте, за мною!.. Нехай іде ваш похід Начебто швидкі ріки!

Але збожеволіла юрба проганяє пророка опівночі в пустелю. Всупереч усьому Мойсей зізнається людям у любові, безмежній любові:

Об Ізраїль! Якби ти знав, Чого в серце тім повно! Якби знав, як люблю я тебе!

Як люблю невимовно!

Ми начебто чуємо схвильований голос самого И. Франко, що звертається до рідної України. І якого би випробування не випадали на долю пророка, він не звертає з вибраного шляху. Малює йому Азазель дуже страшну картину: євреї бродять у крові, тому що на них нападають сусідні племена, які роздирають землю Ізраїлю між собою. Як це перегукується з історією нашого народу, з її кривавими сторінками!

Але затверджує Бог, до якого в розпачі звертається Мойсей, що прийде час, і він виведе народ ізраїльський, що знайде він скарбу йорданської долини. Ієгова стратить Мойсея за те, що він занепав духом. Але зерна, посіяні їм, не проросли дарма. Згодом євреї зрозуміли, кого вони втратили.

А виходить, повернулися на той шлях, яким вів їх до волі пророк. Легковажна юрба стала народом-монолітом, що змітає зі свого шляху підступних-корисливих датанов і аворонов. Керівництво повсталими бере на себе “князь конюхів” Иегошуа, що призиває до зброї й проводить їх до землі обітованої – виходить, воля добута:

Иегошуа гучно кричить: “До походу! До бою!” Ще момент – і крик Горл Сто тисяч повторять: З номадів ледачих у цю мить Люд героїв створить…

Мрії И. Франко про самостійність України, про вола здійснилися. Але нелегким шляхом довелося йти українському народу. Проте, він дійшов до “землі обітованої”, як і пророкував поет:

И прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів у вільному колі… И глянеш, як хазяїн домовитий, По своєму будинку й по своїх полях


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Зображення прагнення народу до волі в поемі И. Франко “Мойсей”